Детективи, новинки й подаровані книжки: як сьогодні живе бібліотека у Слов’янську

Центральна міська бібліотека ім. М. Петренка продовжує роботу навіть під час війни. Формально відвідувачів приймають тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю, з 10:00 до 13:00. Решту часу працівниці працюють із фондом: списують застарілу та російськомовну літературу, приймають подаровані книжки, впорядковують нові надходження.

Про це журналістам “Слов’янських відомостей” розповіла працівниця бібліотеки Зоя Яківна Щеглова.

Наразі бібліотеки міста переживають непростий період: постійні чутки про можливу евакуацію, зменшення відвідуваності… До того ж, є деякі технічні проблеми з сайтом, тож вся офіційна інформація публікується лише на сторінках Фейсбука. Та попри всі складнощі, Центральна міська бібліотека залишається місцем, куди приходять як старі, так і нові читачі.

“Людей небагато — буває 20 на день, буває лише сім. В основному приходять люди старшого віку. Молодь виїхала, діти також. Читають здебільшого детективи — Чейза, Агату Крісті, Рекса Стаута. Є ті, хто принципово беруть книги українською мовою, хоча часто кажуть: “Нам важко, але будемо читати”, — ділиться вона.

За її словами, книжковий фонд бібліотеки поповнювався у 2021–2022 роках за програмами Українського інституту книги, надходили і подаровані видання. Проте значну частину нових книжок евакуювали до Дніпра. Наразі на полицях можна знайти як сучасну літературу, так і краєзнавчі видання, які спеціально виставили до дня міста.

Що почитати до річниці визволення Слов’янська: у бібліотеці відкрили виставку книг

Сьогодні у Слов’янську діє кілька бібліотечних філіалів: на Черевківці та на Хіміку. Більшість із них поєднують роботу з книгами та роздачу гуманітарної допомоги. Центральна бібліотека такою діяльністю не займається, адже розташована у центрі міста.

«Книга допомагає відволіктись від тривоги та поганих думок»: як працюють бібліотеки у Слов’янську

Попри війну та труднощі, бібліотекарі намагаються підтримувати життя у закладі: оформлюють виставки, оновлюють онлайн-блоги й чекають на відвідувачів.

“Найголовніше, що люди все ж приходять. Хай небагато, але читають. І це для нас дуже важливо”, — підсумовує Зоя Яківна.