Директор Слов’янської Книгарні «Є» Віктор Разживін: За армією повинна йти культура

Слов’янська Книгарня «Є» – єдина українськомовна книжкова крамниця в Донецькій області, яка діяла від мережі. Тоді, на самому початку роботи, у 2017 році, мало хто вірив у те, що в російськомовному Слов’янську українські книги будуть затребувані. Але мешканець Слов’янська, викладач та філолог Віктор Разживін вірив в успіх і зробив так, що сюди приїжджали навіть з інших міст Донеччини.

Мрія про таку книгарню у нього була давно, але для цього потрібно було багато грошей. Бажання здійснилося після того, як у 2017 році Віктор Разживін взяв участь у програмі «Український донецький куркуль» і отримав кошти, які використав для оренди та ремонту приміщення для крамниці, придбав стелажі для книг.

На той момент мережа Книгарні «Є» планувала відкриття філіалу у Донецькій області й розглядала три міста – Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ. Віктору Разживіну довелося кілька разів приїздити до Києва, щоб переконати власників мережі відкрити крамницю саме у Слов’янську. У них не було впевненості, що Книгарня «Є» зможе тримати високий рівень та знайде своїх прихильників. Зрештою зійшлись на такій схемі: крамниця стане окремим ФОПом, проте зможе працювати під брендом «Є» і за її правилами.

Після відкриття Книгарня «Є» у Слов’янську продовжувала свій розвиток. І вже у 2021 році це була не крамниця, а інтерактивний український простір, куди приходили люди, приїздили автори книжок. Для дітей організовувались якісь заходи, для дорослих – зустрічі, дискусії, спілкування…

«У нас було багато покупців і, треба сказати, що багато людей говорили про те, що магазин дійсно цікавий. Ми також відрізнялися тим, що проводили якісь заходи для дітей. Зазвичай через суботу, але також вони проходили під час свят. До нас приходила майстриня, яка з дітьми постійно працювала. Дівчата показували книги, читали, заохочували до читання малечу. У магазині також працював читацький клуб. Окрім цього, проходили різноманітні зустрічі, наприклад, з відомих письменників у нас були Ірен Роздобудько, Марина Гримич, Олеся Яремчук (авторка книги «Наші інші. Історії українського різноманіття» про національні спільноти, які проживають на території України), Артем Чех, Артем Чапай та інші. За великим рахунком, там був такий осередок, в якому збиралися любителі книги. Тобто, крім продажу книг тут велася ще й певна пропагандистська (в гарному значенні) робота. А ще цікавим є те, що наші продавщиці розмовляли українською, а покупці, без жодних тисків чи натяків, самі намагалися перейти на українську під час спілкування, навіть якщо в побуті розмовляють російською».

А потім почалася повномасштабна війна. Працювати книгарня більше не могла. Тож директор крамниці вирішив не ризикувати книгами, адже Слов’янськ почали обстрілювати, та прийняв рішення евакуюватися й вивезти їх.

Так врятовані 25 тисяч книжок переїхали в центральний офіс у Києві. Але сьогодні їх там вже немає – вони всі розпродані!

«Вивіз всі книги, повністю. І на сьогоднішній день вони всі розпродані, тобто у мене якихось боргів перед Книгарнею «Є» немає. А от моя домашня бібліотека залишилася вдома. Таке життя… Будемо сподіватися, що все вціліє. Там близько 500 книжок тільки з автографами авторів, не кажучи вже про всі інші. Я ж все життя читаю. У мене в родині три філологи – моя дружина, її тато і я. То у нас близько 5 тисяч книжок».

Відкривати власну Книгарню «Є», попри пропозиції та можливості, не планує ніде, крім Слов’янська. Часто приїздить додому, але поки що відкриватися там не планує.

«Мені пропонували відкритися в інших містах, але я відмовився. Сказав, що повернуся у Слов’янськ і там відкрию свій магазин. Поки що немає такої можливості. По-перше, він не зможе працювати, адже у нас графік – 10 годин він повинен бути відчинений, а це нереально в сьогоднішніх умовах. По-друге, книги у Слов’янську поки що, на жаль, не предмет першої необхідності, та й більшість людей поїхали. І, знову ж таки, не хочеться ризикувати книгами».

Наразі переселенець зі Слов’янська Віктор Разживін продовжує викладацьку діяльність, проживаючи в Тернополі, прагне бути корисним як у цьому місті, так і в країні.

Крім того, займається пошуком приміщень для розширення мережі. Наприклад, днями був Чернівцях, де знайшов приміщення, домовився про оренду та допоміг з відкриттям. А ще – відвідали з дружиною поле тюльпанів та надихнулися красою.

«Я ж коли зі Слов’янська переїхав, то продовжував співпрацю з мережею. І зараз займаюсь пошуком нових приміщень. І тепер вже є також адміністратором у новій книгарні в Тернополі. У Слов’янську – це була моя книгарня, як ФОПа, а тут я просто працівник, допомагаю трохи розкачатись. Досвід вже є, то мене попросили допомогти. Зараз ми дуже розширяємо мережу – за останні 6 місяців відкрито вже 9 нових магазинів. Наприклад, Чернігів, Житомир, Чернівці, Ужгород, Полтава, Тернопіль – це міста, в яких нас взагалі не було. Відкрили вже другий магазин у Тернополі, Рівному. У Львові – шостий і ще один у Києві. Вже скоро плануємо відкрити у Черкасах, Білій церкві, та у планах ще є кілька міст, де ми не представлені. Власне, продовжуємо освоювати новий простір».

Віктор Разживін підкреслює, що зараз час дуже сприятливий для розвитку української книги.

«Ми завжди працювали з українською книгою. А зараз є певна відчуженість населення від російської книги. Тож це дуже сприятливий час, хоч і ризикований, тому що війну ніхто не скасовував».

І додав:

«Знаєте, є такий український письменник Богдан Коломийчук. Львів’янин, зараз воює на фронті й продовжує працювати як автор. Так от, він сказав таку класну фразу: «Якщо за армією не буде входити культурний фронт, то даремно армія входила». Розумієте, якщо за великим рахунком, за армією не буде втягуватися те, що ми називаємо культурою, то неможливо буде втримати позиції. Повинна бути культурна підтримка».

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі