Історія рятувальника зі Слов’янська, що щодня ризикує життям, рятуючи інших

“Рятувальник — це людина, яка, не вагаючись, йде в самісіньке серце небезпеки. Його місія — допомогти там, де надії майже не залишилося, та зробити все можливе, аби зберегти життя людей”, — Юрій Волков, водій-рятувальник рятувально-евакуаційного відділення аварійно-рятувальної частини АРЗ СП.

 

Про це розповідомляють "Слов'янські Відомості" з посиланням на пресслужбу управління ДСНС України в Донецькій області.

 

Родом із Слов’янська, у лавах ДСНС він служить понад 9 років. За відданість справі та особисту мужність Юрій був нагороджений нагрудними знаками “За відвагу в надзвичайній ситуації” та “За відзнаку в службі”.

 

Юрій народився та виріс у Слов’янську, проте понад 15 років тому переїхав до міста Торецьк, де й розпочав свій шлях в Службі порятунку.

 

 

“З дитинства я мріяв рятувати людей, бути корисним, приносити користь суспільству. Це бажання привело мене до лав ДСНС, і зараз я роблю те, про що завжди мріяв – допомагаю тим, хто цього найбільше потребує”, — розповідає Юрій.

 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, він разом із колегами залишився в Торецьку, щоб виконувати службові обов’язки та допомагати людям у надскладних умовах війни.

Юрій пригадує один із найнапруженіших моментів служби: “Влітку 2023 року до сусідів моїх родичів прилетів ворожий снаряд. Літню кухню знищило вщент. У будинку поряд знаходилася жінка, яку завалило уламками. Ми довго її діставали, майже дві години. Вона кричала, відгукувалася на наші голоси. Орієнтуючись на звук, ми знайшли її та витягнули. На щастя, вона вижила”.

 

 

Завдання Юрія — доставити рятувальників до місця виклику, забезпечити їхню безпеку та допомагати в ліквідації пожеж і розборі завалів. “18 лютого 2023 року ми в складі евакуаційної групи «ФЕНІКС» разом із «Білими Янголами» вирушили до Бахмута на евакуацію. Вибухи не стихали, місто було випалене війною. Кожен поворот міг стати фатальним. І ось, на шляху назад, ми разом із евакуйованими людьми потрапили під обстріл. Було страшно, але ми не зупинялися. На щастя, всі залишилися цілими, броньований автомобіль витримав пошкодження, і ми довезли людей у безпечне місце”, — пригадує рятувальник.

 

У Юрія є кохана дружина та 13-річна донька, які підтримують його та пишаються його відвагою.

 

“Я мрію про те, щоб скоріше настав мир. Хочу бути поряд зі своєю родиною та насолоджуватися життям у вільній, квітучій Україні”, — каже Юрій Волков.

Його історія — це приклад справжнього героїзму, сили духу та непохитної віри у свою місію. Рятувальники, як Юрій, щодня ризикують життям заради кожного з нас.