Колишні начфін та терміст зі Слов’янська сьогодні ремонтують дахи та вікна в деокупованих селах Лиманщини
Рейтинг користувача: 3 / 5
Зруйновані будинки, пошкоджені мости та дороги… Так виглядають зараз деокуповані села на Донеччині. Армія рф у більшості населених пунктів Лиманського району знищила або пошкодила чи не кожну будівлю.
Але сьогодні там живуть люди. І вони намагаються хоч якось налагодити життя, зокрема, ремонтуючи побиті дахи та закриваючи вікна від негоди. Хтось це робить самостійно, а хтось звертається до тих, хто може швидко та якісно виконати всі необхідні роботи, тим більш, що у більшості деокупованих населених пунктів проживають люди старшого віку.
Одними з тих, хто допомагає жителям Лиманського району підготуватися до зими, є Олег та Дмитро. Обидва – жителі Слов’янська. Олег колись був начальником фінансів одного з колишніх великих машинобудівних підприємств Слов'янська. Дмитро – кваліфікований терміст у північному регіоні Донецької області. Але сьогодні вони більшу частину часу проводять саме в постраждалих внаслідок війни районах Лиманщини, допомагаючи людям відновити пошкоджене житло.
На самому початку повномасштабної війни чоловіки вивезли свої родини у більш безпечні регіони України, а самі залишились у Слов’янську. Вже у серпні 2022 року вирішили зайнятися ремонтними роботами, бо «потрібно було заробляти, при цьому й бути корисними». Тоді у Слов’янську був великий запит на те, щоб закрити вікна після обстрілів, оскільки рф часто гатила по місту. Майже всі будівельні магазини були зачинені. Тож плити ОСБ доводилось возити з Дніпра та Харкова.
Вже восени вперше поїхали у звільнені від російських загарбників населені пункти Лиманського району. Олег згадує перші враження від Лиману.
«Якщо чесно, це був шок. По-перше, ми знали, що руйнувань багато, але побачити все на власні очі – це геть інше. Подекуди були суцільні руйнування. Десь були зруйновані будинки, але такі, що якось можна було полагодити. Тоді вже було холодно, люди жили у підвалах… і не планували виїжджати».
Приблизно така картина відкрилася й в інших населених пунктах.
«Як тоді, так і зараз ми їздимо у найбільш постраждалі міста та села. Скрізь бачимо руйнування, про які просто неможливо розповісти словами. Наприклад, Богородичне – це просто вщент зруйнований населений пункт, де більш-менш вцілілими залишились будинки, які розташовані у низині. Все, що вище – суцільні руїни. Караван, Брусівка, Ярова, Ямпіль… Десь немає цілих вулиць, десь майже знищено село».
Що вразило найбільше, так це те, що люди звикають так жити. Вони намагаються щось відновити, відремонтувати, навіть якщо живуть у підвалах.
«Вони не складають руки, не здаються. Так, ми ремонтуємо дах, щоб врятувати будинок від дощу, вставляємо або забиваємо плитами вікна, а вони можуть жити у підвалах. При цьому облаштовують їх так, щоб було максимально комфортно. Там і меблі, і матраци, і стільці, і буржуйки… Вдень виходять, набирають воду з криниць, готують їжу тощо, а на ніч все одно спускаються до підвалів і ночують там».
А в деяких населених пунктах, де зараз відносно тихо, війна об’єднала людей.
«Нам завжди приємно приїжджати в Щурове. Там просто чудова якась атмосфера, дуже гарні та позитивні люди. Вони нас чекають, зустрічають. Пригощають пиріжками. Живуть, наче одна родина, підтримують одне одного. Настрій підіймається, коли бачиш таке».
Їздити у прифронтові та деокуповані населені пункти Донеччини доводиться майже щодня – дуже багато роботи. Попит є, тому що багато руйнувань і тому, що намагаються не просто працювати, а зробити свою роботу максимально якісно.
«Звісно, ми робимо все не безкоштовно, але кожна людина знає, за що платить гроші. Тобто, ми спочатку робимо детальну калькуляцію та показуємо, скільки коштують матеріали, послуги. Вони бачать всю картину повністю. Ціни не завищуємо, тому що… Хто тут був та бачив, той зрозуміє. Тим більш, що в цих селах залишились переважно немолоді люди, а ще ті, хто повернувся через неможливість сплачувати орендну плату за житло в якихось інших регіонах…. Можливо тому нас рекомендують. А ще за якість роботи, бо намагаємось все зробити по-людськи. І, знаєте, що найбільше підіймає настрій? Той зворотний зв’язок, який ми отримуємо після закінчення тієї чи іншої роботи. Це спонукає не зупинятись».
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
