Лідія Овчаренко: Ранок починається з кави. А потім – сир!
Рейтинг користувача: 4 / 5
Виробництвом сиру Лідія Овчаренко займається вже 6 років. Спочатку виготовляла його для своєї родини, «щоб розуміти, що саме ми їмо». Потім пригощала друзів та колег. А згодом різноманітні сорти твердого і м’якого, молодого і витриманого сиру почали замовляти не тільки жителі Слов’янська, а й мешканці інших регіонів країни.
«До початку війни у 2014 році ми дуже часто відпочивали в Сочі. А там завжди було багато різноманітних сирів. Куштували, порівнювали. Одного разу навіть привезла із собою кілька шматочків, щоб спробувати зробити вдома».
Спочатку виходили дуже прості сири. Тож читала літературу та рекомендації про виробництво сирів, поглиблено вивчала цю тему. Тоді почали з’являтись на світ м’які сири, «щось на зразок Моцарели».
«Але ж це затягує… Вивчала, пробувала, почало виходити. Так перейшла до виробництва твердих сортів, а потім почала експериментувати».
Тоді вже пані Лідія почала пригощати друзів, знайомих, брала з собою на роботу сирну нарізку. Всім, хто куштував, подобалось настільки, що одного разу їй запропонували не просто приносити та «годувати всіх», а саме продавати, оскільки все одно купляють в супермаркетах, але якість – не та. Однак спочатку ця ідея здалася трохи нереалістичною, тому що ціна доволі висока у порівнянні з сирним продуктом, який можна було купити у магазині за 120 грн. Саме сир купували не всі, бо він коштував майже вдвічі дорожче, проте його все одно брали, хоча там також містяться консерванти та різні домішки. А домашній сир – це повністю натуральний продукт.
Трохи часу пішло на те, щоб наважитися, а потім все ж таки вирішила спробувати й виставила пости в Інстаграмі та Фейсбуці.
«Спочатку одне замовлення, потім – друге. Почали замовляти, запитувати, рекомендувати. Так і пішло. Знаєте… почати новий бізнес у 50 років – це якось дивно, але можливо. Трохи важко буває, бо доводиться носити каструлі по 20 л і весь час бути на ногах. Тоді спробувала написати заявку та податися на грант, щоб купити сироварню на 50 л, ще кілька необхідних засобів. Але там було вікове обмеження. Поступово все купила, звісно, але сироварню поки що не придбала, бо вона дороговартісна. Тож роблю все вручну».
Повномасштабна війна змусила все покинути. Донька зі своєю родиною вже три роки на той момент жила у Варшаві. Плани поїхати до неї були, але ніяк не могли залишити справу. Згадує, що у 2014 році, під час тимчасової окупації Слов’янська, не виїжджали. Але цього разу ситуація була зовсім інша, бо «тут вже Ізюм, Долина, Богородичне, Лиман. Та ще й Ірпінь і Буча зіграли свою роль, бо бачили наслідки «руського миру».
У середині квітня 2022 року залишили рідне місто, будинок і… сир.
«Коли їхали, у холодильнику залишалось 43 голови сиру. І це попри те, що взяла трохи з собою, частину роздала знайомим. Дуже важко було залишати їх, бо кілька сирів навіть не скуштувала. Чедер, ще кілька… Донька тоді казала, що не варто за це хвилюватись, бо «це просто сир». Але ж за кожним потрібен догляд: щодня перегортаєш, обробляєш, обтираєш, змащуєш. У кожного сорту свої властивості, адже один потрібно гімалайською сіллю обробляти, другий – мити. Тобто, день починається з кави, а потім – перегортання, варіння тощо».
У Варшаві прожили 1 рік і 2 місяці. У Слов’янськ повернулися після того, як сусіди подзвонили та сказали, що квартиранти влаштовують «концерти».
«Ми знали цих людей та пустили в будинок, бо є підвал, продукти. Сир, знову ж таки, консервація. Це ж війна, хтозна, як все могло б бути. До того ж, у мене 80 горщиків квітів, коти. За ними потрібен догляд. Та й ми не планували надовго їхати – думали один-два місяці і все закінчиться. Коли повернулись, то побачили повний безлад. Частини речей так і не знайшли, за комунальні послуги вони не сплачували, ще й опалення розморозили. Тож зараз поступово доводимо все до ладу. Але… це, знаєте, людський фактор. Серед квартирантів є ті, що дійсно дбають поки живуть і все добре, а є – інші».
Наразі у Слов’янську знову можна купити сир. І не тільки у Слов’янську, а й з доставкою в інші регіони. Поки що молодий (близько 3 місяців витримки), але вже дуже смачний, корисний і натуральний».
«Почала потроху, але зараз вже вийшла на 120 літрів на тиждень знову. Якщо чесно, то було складно наважитись після тієї евакуації. Є також невеличке хвилювання щодо постійного електропостачання, бо якщо довго не буде світла, все може пропасти. Але віримо, що все буде добре. Впораємось. Хочеться тільки одного – скорішої перемоги і миру».
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
