Мешканки Слов’янська опікуються безпритульними тваринами та потребують допомоги
Рейтинг користувача: 5 / 5
На вулицях Слов’янська, як і в інших містах України, завжди є безпритульні тварини. Через війну кількість собак та кішок збільшилася в рази. Зокрема, з Донецької області у більш безпечні регіони евакуювалось багато людей і далеко не всі забрали з собою своїх улюбленців.
Опікуються ними небайдужі мешканці міста, які залишились у Слов’янську у тому числі й через те, що не могли залишити напризволяще чотирилапих.
Оксана працює вчителькою у школі №14. Заклад тимчасово не працює через військові дії, тож навчає дітей в онлайн-режимі. А ще – опікується собаками, які раніше жили на території школи у вольєрі.
«Вони самі до нас прийшли. Активні, спокійні, люблять дітей. І діти люблять їх. Побудували для них будки, годували… Звісно, були прив’язані. Тепер забрала собі. Хіба ж можна було їх залишити?».
Жінка разом із мамою, 4 собаками та 9 котами живе навіть не у власній квартирі, а в будинку знайомих, які поїхали з міста через війну. Внаслідок обстрілу Слов’янська вдома були вибиті вікна і жити там неможливо.
Весь корм для тварин, зокрема крупи, м’ясо та кістки купує за власні кошти.
Набагато складнішою є ситуація у Ірини Іванівни, яка опікується чотирилапими безхатьками у районі залізничного вокзалу. Вона вже пенсіонерка, грошей (пенсія 2 тисячі гривень) іноді не вистачає навіть для себе, але не може пройти повз тих, хто сам не може себе нагодувати.
У неї вдома дорослі коти та кошенята-підлітки, яких власноруч довелося виходити та годувати з піпетки, бо коли вони були дуже маленькі їхню матусю розірвали вуличні собаки.
«Коли це сталося мені деякі люди говорили залишити їх на сміттєзвалищі. Як таке можна зробити? Вони ж живі! Я не можу».
Більш того, вона з тих копійок, які отримує, купує корм для тварин, яких залишили власники на вулиці. Щодня ходить до місць, де її вже чекають собаки та кішки, намагається годувати по черзі на відстані, щоб «не дралися та не кидались один на одного».
Під час розмови жінка ледве стримує сльози.
«Я і раніше годувала безпритульних тварин. Але тоді їх було менше, та і я була не одна. У мене подруга є, з якою ми разом або по черзі годували вуличних собачок. Подружка евакуювалася, а я… Не можу їх залишити, бо вони ж зовсім безпорадні. Є й ті. Які раніше вулиці не знали, домашніми були. Хіба можу? Навіть коли вже зовсім з грошима туго, то покупаю для них, а сама економлю, відмовляюсь від чогось. Я не можу інакше».
За її словами, якоїсь допомоги для безпритульних тварин у місцевої влади немає або її не видають. Каже, директорка притулку «Дай шанс» Ірина Орловська передавала трохи корму, за що вона дуже вдячна. Проте вони самі зараз його потребують, оскільки годують не тільки собак в притулку Слов’янська, а й безпритульних тварин у деокупованих регіонах Донеччини.
Тож наша редакція звертається до всіх небайдужих українців з проханням про допомогу. Так, війна триває і багатьом сьогодні дуже складно морально, матеріально. Але, якщо є можливість і бажання, можна підтримати навіть маленькими сумами. Це вже велика допомога!
Карта ПриватБанку – 5168 7451 1019 7818 Рябченко Ірина Іванівна
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
