"Ми всі віримо у перемогу": декан філологічного факультету ДДПУ про роботу у воєнних умовах та останню поїздку до Слов'янська

Наталія Іванівна народилася на Луганщині у родині педагогів. Її мати викладала математику, а батько був директором та вчителем української мови та літератури середньої школи. По його стопах пішла й Наталія, закінчивши філологічний факультет Донецького державного університету. Спочатку працювала у школі, а згодом – у Словʼянському державному педагогічному інституті.

Наталія Іванівна розповідає, до посади декана пройшла усі освітні сходинки – асистентка, старша викладачка, доцентка, завідувачка кафедри української мови та літератури, а з 2004 року – декан філологічного факультету. 

До повномасштабного вторгнення філологічний факультет ДДПУ готував фахівців і фахівчинь з української мови та літератури, германської та словʼянської мови, а також іноземних мов. Проводились міжнародні та всеукраїнські наукові конференції, зустрічі з відомими українцями, а творчі студенти-філологи випускали власні поетичні збірки. 

Робота після повномасштабного вторгнення рф

Наталя Іванівна пригадує, після 24 лютого організація навчання для студентів змінилася: 

“Міністерство освіти звернулось до вишів щодо тимчасового припинення роботи. Спочатку оголосили канікули, а потім – дистанційну роботу. Наш навчальний заклад, як і багато закладів Слов’янська, були переміщені. Ми дуже вдячні, що ДДПУ люб’язно прийняли у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара”.

Ректорат університету виконав велику роботу, щоб забезпечити переміщення, евакуацію та перевезення документації з технікою. На сьогодні, студенти, викладачі та працівники розсіяні по різних населених пунктах України та за кордоном, а навчальний заклад продовжує працювати в дистанційному форматі.

“Основне завдання для освітян – надавати освіту студентам, дати можливість здобути навички та уміння, які будуть необхідні у майбутній професії. Ми щасливі, що наші студенти є патріотами свого навчального закладу, що вони продовжують дистанційно навчатися і прагнуть отримати саме український диплом державного зразка”, – розповідає Наталія Овчаренко. 

Син Наталії Іванівни після початку повномасштабного вторгнення евакуювався на Тернопільщину. Туди ж вирішили приїхати Наталія разом з чоловіком.  Тут вони проживають й сьогодні. 

Про поїздку до Словʼянська та враження від побаченого 

До Словʼянська Наталія Іванівна приїхала наприкінці березня. Каже, треба було вирішити деякі робочі питання, побувати вдома, на могилі у батьків, у стінах рідного факультету та на робочому місці. 

“Звісно, місто зараз відрізняється від того, яким воно було завжди. Менше людей, підприємств, закладів. Але якщо згадувати період евакуації минулого року, то зараз багато людей повернулось. Відновлена робота транспорту, працюють лікарні, аптеки, пошти, торговельні заклади. Місто живе і  є все необхідне для життєдіяльності, вода, газ, електроенергія. Але, звичайно, накладає свій відбиток близькість фронту, Бахмут від Слов’янська знаходиться не так далеко”, – розповідає Наталія Іванівна про свою поїздку.

Поїздка Наталії припала на обстріл центру Слов’янська, де загинули люди:

“Але, з усім тим, місто живе. Величезна заслуга тих служб, тих людей, які залишаються в Слов'янську, які включені в допомогу фронту, допомогу Збройним силам. Це і волонтерські організації, це медичні заклади. Тому, звичайно, в такому плані роль Слов'янська зараз дуже велика”.

Наталя Іванівна каже, коли зайшла до стін університету – було дуже бентежне відчуття:

“Завжди голосно було, шумно, студентські голоси в аудиторіях, а тепер…тиша. Однак ми віримо, що все буде добре. І що зовсім скоро будемо працювати тут, у базовому університеті Словʼянська. Ми всі віримо в  це”. 

Один з підрозділів університету у Бахмуті зруйнований активними бойовими діями. У головному корпусі у Словʼянську були пошкоджені вікна, але будівля підтримується робітниками, які там залишаються. 

Про бажання повернутися до Слов’янська та віру у перемогу 

Наталія Іванівна щиро прагне повернутися жити та працювати у Слов’янськ. А зараз разом з колегами та колежанками виконують свої завдання з організації освітнього процесу для українських студентів дистанційно:

“Наше завдання – робити все, що можемо, на своєму місці. Допомагати нашим Збройним силам, нашим захисникам, працювати на майбутнє, тому що освітянська нива – це завжди робота на майбутнє. І тим самим наближати перемогу”. 

Наталя пригадує, була у Тернополі раніше, у 2016 році, але не встигла подивитися все, що хотіла, думала приїхати ще. Тоді вона ще не знала, що тут буде проживати в евакуації:

“Звісно, ніхто не думав, що це буде так і за таких обставин. Але життя триває, тому ми працюємо, живемо і сподіваємося на краще. І віримо в нашу перемогу”.  

Контакти Донбаського державного педагогічного університету

Адреса: вул. Г. Батюка, 19, м. Слов'янськ, Донецька область

Тимчасова адреса на час воєнного стану:  вулиця Наукова, 13 (корпус 9, поверх 4), м. Дніпро, Дніпропетровська обл.

Телефон приймальної комісії: (095) 947-17-77

Електронна адреса приймальної комісії: vstup.ddpu@ukr.net

Web-сторінка: www.ddpu.edu.ua