Не дожив місяць до 29 років — згадуємо захисника зі Слов’янська Станіслава Луценка

Щодня о 9:00 в Україні вшановують хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто загинув через російську агресію. Серед них — і Станіслав Луценко зі Слов’янська.

15 серпня минає два роки від дня загибелі захисника зі Слов’янська Станіслава Луценка. Солдат, водій-майстер ремонтної майстерні ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А7014 загинув у бою на Луганщині, не доживши місяць до свого 29-річчя.

Станіслав народився у Слов’янську. У 2012 році закінчив Билбасівську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів і відразу почав працювати.

За фахом він був монтажником, але за життя опанував кілька професій. Працював водієм, зварювальником та на інших роботах. Трудився на підприємстві «Донметмашспецстрой». Брав участь у будівництві нового велокомплексу в Лимані та роботах на заводі «Азовсталь» у Маріуполі.

Після початку повномасштабного вторгнення Станіслав залишився без роботи. У серпні 2022 року він вирішив добровільно приєднатися до Збройних сил України.

Його мати Світлана Луценко згадує, що намагалася переконати сина добре все обдумати.

«Коли він сказав мені про це, я попросила його все як слід обдумати. Але він не змінив свого рішення», — розповідала жінка.

Після підписання контракту із ЗСУ Станіслав пройшов підготовку у навчальному центрі «Десна». Потім три місяці вдосконалював військові навички у піхотному училищі Національних Збройних Сил Латвії.

На фронті захисник воював на різних напрямках Донеччини. За бойові заслуги його нагородили медаллю «Ветеран війни».

Життя Станіслава Луценка обірвалося 15 серпня 2024 року. Він загинув у бою поблизу села Невське Сватівського району Луганської області від смертельних поранень, отриманих під час мінометного обстрілу.

До свого 29-го дня народження військовому залишався лише місяць.

Станіслава поховали на кладовищі в районі селища Андріївка. У нього залишилися батьки та молодший брат.

Вічна пам’ять Герою.