Нужденним – допомогу, дітям – подарунки: як ГО ФК «ТОР» підтримує слов’янців
Волонтерами не народжуються. Ними становляться, коли виникає нагальна потреба.
Саме так мешканець Слов’янська, директор громадської організації «Футбольний клуб «ТОР» Владислав Савченко почав допомагати жителям рідного міста, коли поїхав з родиною на захід України та продовжив свою роботу після повернення додому.
Владислав – голова громадської організації та футбольного дитячого клубу «ТОР». Своє життя він присвятив тренуванням дітей.
Все змінилося 24 лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Напередодні було проведено останнє тренування, а вже вранці клуб не відчинив свої двері…
Родина Савченко виїхала в Ровно 31 березня і прожила там до 20 листопада. В цей період часу Владислав влаштувався на роботу за фахом (у футбольну академію), познайомився з різними людьми. Зокрема й з волонтерами, які вже з травня допомагали Донеччині. Після спілкування з ними та розповідей про те, що у Слов’янську, попри військові дії поряд, живуть люди, і вони потребують допомоги, вирішили направити у місто більше зусиль для їхньої підтримки.
«Я розповідав про те, що сам бачив. Про те, що мені казали знайомі, які залишились у місті. Ми вирішили спільно допомагати мешканцям міста, які найбільше цього потребують. У мене є друзі, які збирали дані на місті, дізнавались про потреби та запити, а потім передавали мені. Тож «наосліп», як то кажуть, не працювали», – згадує Владислав.
На самому початку гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та засобів гігієни отримали кілька мешканців міста.
«Почалось все дуже просто: написали знайомі, які попросили купити продукти для літніх родичів, що залишились у Слов’янську. Кажуть, ми гроші переведемо, а ви тільки купіть та привезіть батькам. Потім хтось побачив «гуманітарку» і став запитувати. Ми почали покупати за власні кошти у невеликій кількості й передавати людям», – розповідає волонтер.
Згодом включилося «сарафанне радіо»: люди почали передавати один одному контакти, куди можна завернутися по допомогу. Коли Владислав почав тісно працювати з місцевими волонтерами, то у них було вже понад 500 адрес, де люди потребували допомоги. І всі ці люди знаходились у скрутному становищі. Інформацію збирали у списки та потім передавали в Ровно. А там вже формували вантажі.
«Як голова громадської організації, я почав робити запити у різні фонди з проханням про допомогу для мешканців Слов’янська. Протягом пів року постійно співпрацював з трьома волонтерськими центрами міста Ровно. За період з травня по кінець жовтня ми відправили понад 10 тон гуманітарної допомоги жителям Слов’янська. Я відправляв все Андрію Іванцову, тому що дуже добре знаю цю людину. Він отримував вантаж, а потім він з командою розвозив по адресам, згідно складених списків. В основному це були маломобільні люди, одинокі мами з дітками, інваліди. Тобто, незахищені категорії, перш за все», – каже Владислав.
Щодо логістики та коштів на пересилання, то домовлялися з тими, хто їхав у напрямку Слов’янська. Таким чином вдавалося заощадити багато коштів…
Наразі родина Савченко вже повернулася до рідного міста, а Владислав знову почав тренувати маленьких футболістів. Проте про волонтерство не забуває.
Напередодні Нового року не тільки діти з дитячого клубу отримали подарунки, а й інші маленькі мешканці міста. Солодощі та невеличкі сюрпризи отримали всі дітлахи, чиї батьки подавали запит.
І поки в тому є потреба, зупинятися в своїй допомозі людям вони не збираються, каже Владислав.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
