Осінній ритм “Шовковичного” парку в прифронтовому Слов’янську (фоторепортаж)

Попри все, що відбувається навкруги, у Слов’янську залишається місце, де не поспішають навіть годинники. “Шовковичний” парк — зелений острів спокою, який живе своїм ритмом, не зважаючи на близькість фронту, періодичні обстріли та постійні звуки сирен. Він притягує не шумом атракціонів, не розвагами, як у мирні часи, а тишею, кольорами й відчуттям звичайного, мирного дня.

Журналісти “Слов’янських відомостей” особисто переконались у цьому, провівши кілька годин у парку, спостерігаючи за відвідувачами та природою.

Тут усе знайоме до дрібниць: кроки по доріжках, шелест листя, дитячий сміх і собаки, що тягнуть повідки… Цей простий рух життя — ніби доказ, що місто ще дихає, що люди не втратили здатності радіти буденному.

Парк завжди мав і має свій особливий настрій. Його світло завжди м’яке, дерева, навіть звичайні, створюють природні декорації для знімків, а кожна лавка може стати місцем короткої зупинки, щоб просто вдихнути повітря. Осінь тут виглядає як у старому фільмі — з теплими відтінками, легким туманом і тихим шарудінням під ногами.

І це одна з причин того, що фотографи часто обирають “Шовковичний” для зйомок. Тут не потрібно шукати спеціальні локації — кожен ракурс має власний настрій. Молоді пари приходять сюди на романтичні фотосесії, сім’ї — щоб зафіксувати момент разом, а підлітки — зробити кілька кадрів, які потім нагадуватимуть про цей час. Осіннє світло додає фотографіям тепла, а трохи вицвілі барви створюють відчуття щирості й справжності.

Напередодні Хелоуіна парк перетворюється на простір для фантазії. Гарбузи, костюми, сміх, кольорові фото — усе це на тлі старих дерев і опалого листя. Для мешканців та гостей міста, зокрема переселенців з більш небезпечних районів Донеччини, це не просто розвага, а спосіб зберегти у сьогоднішніх умовах трохи радості, трохи світла.

Сьогодні “Шовковичний” залишається чи не єдиним місцем у Слов’янську, де можна насолодитися красою та просто відволіктися від негативу. Це місце, де зараз можна побачити не лише осінь, а й витривалість. Він ніби нагадує: життя триває, поки є ті, хто приходить. Навіть просто пройтися…