Родина переселенців зі Слов’янська у Дніпрі виховує 17 дітей
Дитбудинок сімейного типу зі Слов’янська знайшов прихисток у Дніпрі. За словами матері-виховательки Надії Карнаух, через обстріли військ РФ їм довелося двічі евакуюватися з рідного міста. Від будинку переселенців у Слов’янську — одні руїни: влітку 2022-го в дім влучив російський снаряд. Як родина облаштувалася на новому місці та чого прагнуть діти — у матеріалі Суспільного.
Надія розповіла журналістам: біологічних синів та доньок не може мати через стан здоров’я, а тому разом з чоловіком вирішили заснувати дитячий будинок сімейного типу.
"Це моя стихія. Мені хотілося дуже великої родини. Це класно, коли ти дивишся, як вони підростають. Це варте того. Це життя, і ти розумієш, що ми створили їм фундамент", — сказала мати-вихователька.
Через обстріли армії РФ родині довелося евакуйовуватися зі Слов’янська двічі — у 2014-му та 22-му. Надія зазначила: востаннє планували залишити домівку на пару тижнів, а тому взяли із собою лише одяг та документи.
"Ми закупили вдома продукти, а воно — все. Ми розуміємо, що ні. Ми все кинули й поїхали. Як стояли, так і поїхали, і все на цьому. В рюкзаках у дітей були носки, змінна білизна, ну і штани, хто ще кофту кинув", — додала жінка.
Дитячий будинок сімейного типу знайшов прихистоук у Дніпрі. Суспільне Дніпро/Дмитро Солодовник
Зі Слов’янська родина переїхала до Дніпра. Надія розповіла: три місяці жили у спортивній залі однієї зі шкіл, потім — орендували власне помешкання. За її словами, повернутися до Слов’янська прагнуть усі діти. Зокрема сімнадцятирічна Катерина. Однак, їхньої рідної домівки більше немає — влітку 2022-го в будинок влучив російський снаряд. Після того Катерина разом з матір’ю поїхали до Слов’янська оцінити збитки.
Руїни будинку у Слов’янську. Фото з особистого архіву Надії Карнаух
"11 років я там жила, це було для мене щастя, що мене забрали у родину. Ми в’їхали у місто, і я почала плакати, я дуже хвилювалася. Я його не впізнала. Зовсім. І тільки коли мама каже, що ми зараз поїдемо до будинку, я почала дуже сильно плакати, бо мені прикро так було", — пригадала дівчина.
Діти Надії та її чоловіка. Суспільне Дніпро/Дмитро Солодовник
Дітей Надія виховує родинними групами — забирає додому також їхніх братів та сестер. Як, наприклад, чотирнадцятирічний Максим та його тринадцятирічна сестра Альбіна. Дівчинка розповіла: біологічних батьків не пам’ятає, жити в іншій родині не хоче.
"Я з першого дня почала називати маму "мамою". Тому що я їй дуже вдячна за все. Тут мене люблять та цінують. Інші так не зробили б. Іноді мені дім сниться", — сказала Альбіна.
Альбіна, прийомна донька Надії та її чоловіка. Суспільне Дніпро/Дмитро Солодовник
Наразі наймолодшій дитині в родині — десять років, найстаршій — 29. Усіх Надія вважає своїми. Один із її синів зараз на фронті, деякі доньки виїхали за кордон. Окрім 17 дітей, додала Надія, допомагає виховувати ще шістьох онуків. У планах — відбудувати знищений армією РФ дім та повернутися до рідного Слов’янська, зазначила жінка.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
