Сапер зі Слов’янська В’ячеслав Калюженко – про службу, страх та покликання

Страх у роботі сапера — не слабкість, а необхідна умова безпеки. Про це розповідає старший водолаз-сапер ДСНС В’ячеслав Калюженко, який понад 25 років працює у Службі порятунку та займається підводним і гуманітарним розмінуванням на Донеччині.

В’ячеслав Калюженко родом зі Слов’янська, до лав ДСНС він приєднався у 1999 році. За роки служби нагороджений відзнаками Президента України «За участь в АТО» та «За оборону України», а також нагрудними знаками «Знак Пошани» і «За відвагу в надзвичайній ситуації».

До професії прийшов за порадою знайомих, починав пожежним, згодом став водолазом, а пізніше — сапером. Каже, що цей шлях обрав свідомо і не уявляє себе поза службою.

Після початку повномасштабного вторгнення В’ячеслав залишився у рідному Слов’янську та продовжив виконувати завдання з розмінування суші й водойм. За його словами, територія Донеччини насичена найрізноманітнішими вибухонебезпечними предметами — від боєприпасів часів Другої світової війни до сучасних саморобних виробів, зокрема з корпусами, виготовленими на 3D-принтерах. Часто вони мають нестандартну форму й принцип дії, тому кожен виїзд потребує особливої обережності та командної роботи.

У складних випадках сапери консультуються з фахівцями, передають фото знахідок до спеціального центру та діють за чіткими процедурами. Якщо безпечно знешкодити предмет неможливо, його знищують на місці, не ризикуючи життям людей.

За роки служби В’ячеслав брав участь у розмінуванні деокупованих територій, зокрема приватного сектору Святогірська. Також запам’ятався випадок у Білозерському, де під час робіт у районі водойми за кілька днів було виявлено понад пів тисячі вибухонебезпечних предметів.

У підрозділі, де служить В’ячеслав, за роки роботи загинули п’ятеро піротехніків, ще кілька отримали поранення. Попри це команда продовжує виконувати завдання, розуміючи ціну кожного очищеного метра землі.

Родина В’ячеслава підтримує його вибір. Дружина нині перебуває у Дніпрі, а 21-річний син пішов батьківським шляхом і також служить у ДСНС сапером. Сам В’ячеслав каже, що його головна мрія — мир і безпека, аби люди могли жити на своїй землі без загроз, а діти росли у спокійних умовах