Сергій Сметанкін: Митець, який зцілює Україну мистецтвом та діями
Сергій Сметанкін — художник зі Слов’янська, чиє мистецтво є віддзеркаленням реалій повномасштабної війни в Україні. Зокрема, відомий його проєкт «Завдяки» — це не просто серія картин, а глибоке осмислення стійкості, втрат та надії, втілене на незвичайних матеріалах: дошках від ящиків для патронів та уламках ракет.
У розмові з журналісткою «Слов’янських відомостей» Сергій розповів про свій шлях, мотивацію та незламну віру у перемогу України.
Мистецтво на понівечених реліквіях війни
Серія робіт «Завдяки» є однією з найсильніших та найзворушливіших у творчості Сергія Сметанкіна. Рішення малювати не на звичайному полотні, а на дошках від патронних ящиків та уламках ракет, має глибокий сенс, адже це не лише нестандартний вибір матеріалу, а й свідоме перетворення символів руйнування на носії надії та пам’яті.
«Я був на одній з позицій в українських бійців. І в якості арт-терапії працював там з хлопцями. Я розповідав про те, що потрібна тільки поверхня, бо живопис — це один лише з розділів образотворчого мистецтва. І прямо використав просте вугілля з багаття і поверхню ящика, який на той момент був прибитий до стіни. Швиденько дещо зобразив, а хлопці одразу впізнали цю людину, яка дві хвилини тому звідси вийшла. У нього було досить типажне обличчя, тому достатньо було за кілька хвилин основні маси накласти, і всі одразу впізнали. І пішло, пішло, пішло…», — пригадує Сергій Сметанкін.
Він підкреслює, що не є першопрохідцем у використанні подібних матеріалів у мистецтві війни. Ще за часів Другої світової війни солдати-художники використовували поверхні ящиків для зображень. В Україні у 2014 році, під час АТО, подібні експерименти робив Володимир Трудко, і під час розмови Сергій наголошує на важливості згадки про його внесок.
Художник також зазначив, що проєкт «Завдяки» з’явився завдяки ініціативі Євгенії Калугіної, яка стала «локомотивом» цього починання, та директора художнього музею Олени. У 2023 році в Слов’янську, серед традиційних картин на полотні, з’явилися 15 робіт Сергія, виконаних на ящиках від БК. Зараз таких робіт вже понад 100. З кінці я 2022 року частину всіх робіт відомі люди України продавали на аукціонах та купляли за виручені кошти автівки й дрони для Сил Обороги України.
Біль втрачених міст та викрадені роботи
Митець зізнається, що найважче даються роботи, пов’язані з містами, які він писав ще мирними, а потім їх поглинули руїни. «Це Бахмут, Маріуполь, Покровськ… Ті міста, які в певний період ще були наповнені життям».
Особливо болючою стала історія з виставкою у Маріуполі. Після великої виставки у Києві, якраз перед початком повномасштабної війни, 50 робіт Сергія Сметанкіна були відправлені до меморіалу Куїнджі в Маріуполі. Вже 24 лютого 2022 року директорка меморіалу зателефонувала йому і сказала, що спробує зберегти роботи, але не гарантує їхню цілісність. Згодом Сергій отримав фотографії, які засвідчили, що «псевдовизволителі» вирвали ґрати, витягли сейф, скульптури та повністю викрали всю його експозицію. Дивом вдалося врятувати лише три роботи, які були вивезені на оформлення.
Одна з цих робіт — зображення Маріупольського театру. Вона частково вигоріла, але все ж таки вціліла.
«Дивишся на ці картини, згадуєш, як писав, людей, які були поруч у цей момент… тому що це писалося в мирний час. І потім, коли прийшла повномасштабна війна, ти раптом дізнаєшся, що вона збереглася, а ще через півтора місяці отримуєш її «евакуйовану». Я дуже вдячний людині, яка допомогла вивезти цю картину до моєї майстерні в Ужгороді», — каже Сергій.
Зображення цієї картини брала із собою в тури по майданчикам Європи трупа Донецького обласного музично-драматичного театру (евакуйований з Маріуполя до Ужгорода) під керівництвом в.о. директорки Людмили Колосович. А у листопаді 2023 року Міністерством економічного розвитку Італійської Республіки було прийнято рішення випустити чотири марки із зображенням символічних будівель українських міст. Однією з них стала марка із зображенням Маріупольського театру на основі картини Сергія Сметанкіна. Кошти, отримані від продажу цієї серії марок, Італія передала на гуманітарну підтримку України.
Саме Ужгород став прихистком для митця, де він може повноцінно працювати та представляти Донбас. Він дуже вдячний Андрію Овадову та його сину, які надали йому майстерню та допомогли її облаштувати.
«Ще одним пам’ятним шоком, пов’язаним з цією вигорілою картиною Маріупольського театру, є те, що мені вдалося сфотографувати через отвір у ній мурал із зображенням... Володимира Леніна, що був на сусідньому будинку в Ужгороді. На щастя, через три місяці він був замальований групою молодих художників, і на його місці з’явилися синички та калина. Але виглядало це дико. Ужгород, 2022 рік, війна і тут Ленін», — згадує художник.
Водночас Сергій відзначає роль Ужгорода, який прийняв величезну кількість переселенців. Це місто стало, за його словами, великим хабом і, незважаючи на зростання цін, продовжує надавати прихисток багатьом біженцям. Сам художник «розривається між чотирма містами», включаючи Слов’янськ та Ужгород.
«Митець — частина суспільства»
Сергій Сметанкін наголошує, що Слов’янськ є для нього особливим містом, яке його «не відпускає». Попри війну та події, що відбуваються навколо, місто живе повноцінним життям, і люди, які приїжджають до Слов’янська, часто дивуються, що прифронтове місто може бути таким розвиненим та живим. Попри те, що «шрамів вже дуже багато», Сергій вірить, що Слов’янськ побачать таким і ті, хто зараз ставить собі питання, чи це можливо. А ще — не хоче писати руйнування Слов’янська як документалістику, для цього є фото. Каже, що навіть психологічно важко поєднувати живописні прийоми та додавати живописності до руїн рідного міста. Проте кілька картин з руйнуваннями інших міст все ж писав, зокрема вулиці Бахмута та Маріуполя, «Азовсталь».
«Я завжди кажу таку просту річ, що художник — це частина суспільства. І якщо художник, як частина суспільства, до всього байдужий, то, відповідно, це і є масштаб його особистості», — наголошує Сергій Сметанкін.
Він підкреслює, що його позиція щодо Донбасу, Слов’янська та України є чіткою, і він намагається її проявляти, зокрема через свою роботу. Йому приємно чути, як деякі люди, з якими він раніше сперечався, тепер кажуть: «Я давно став укробандерівцем, тому що не таку росію багато людей чекали».
Премія Богдана Хмельницького та підтримка ЗСУ
Сергій Сметанкін був удостоєний премії Богдана Хмельницького, хоча сам вважає, що були більш гідні номінанти. Значну частину цієї премії він віддав на розвиток проєкту «На грані», куратором якого є Євгенія Калугіна, директорка краєзнавчого музею Слов’янська. Крім того, художник активно долучається до збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Левову частку продажів своїх картин він спрямовує на потреби армії. Особливо відзначає співпрацю з Арсеном Мірзояном та Тонею Матвієнко.
Арсен Мірзоян, за його словами, є «локомотивом» у цьому напрямку, залучаючи найбільшу кількість автомобілів та інших необхідних речей для військових. У рамках проєкту «6992кмдержавногокордону» з Юрієм Степановичем Тирою вони провели десятки концертів. Нещодавно Арсен дав 17 концертів у Європі, а Тоня Матвієнко планує 10 концертів, розігруючи лоти, у тому числі з картинами Сергія.
Він також згадує проєкт «Три карася» за участю українських гумористів Бампера та Стуса.
«Це «трешовий» гумор, подекуди аморальний темно-сірий, який допомагає бійцям вийти з психологічних ям. Ці артисти виступають уздовж лінії фронту, надягаючи бронежилети, і роблять це абсолютно безкоштовно», — каже Сергій і запрошує всіх, хто може чимось підтримати, долучатися, адже всі ці ініціативи не підтримуються жодними грантами.
«Для мене дуже цінно працювати на створення позитивного іміджу Донеччини та Слов’янська»
Сергій Сметанкін активно співпрацює з іноземними партнерами, зокрема нещодавно брав участь у виставці в Бельгії на запрошення посла Бельгії в Україні пана Люка Якобса. На цьому почесному заході, серед міністрів та відомих гостей, «мав честь представляти Донецьку область та Слов’янськ». Крім того, він дуже часто спілкується з іноземцями, які приїжджають на Донеччину, і перше, що робить, — везе їх на площу Слов’янська та показує Алею Героїв. Це допомагає розвінчати міф про те, що тут «усі чекають росію», і показати, що «хлопці Донеччини, які тримають фронт, переважно народжені саме на Донеччині, зокрема військові 18 Словʼянської бригади НГУ».
«росія зруйнувала цей міф братнього народу, який вона намагалася ліпити, зокрема людям, які народилися у «совку». І я всім цим іноземним журналістам, представникам різних країн, всім і кожному пояснюю один простий момент, коли вони запитують: «Ваша допомога повинна бути спрямована на прискорення перемоги України, а не на відстрочку перемоги росії. Це різні види допомоги. Кількість, якість, терміни», — наголошує Сергій.
Він закликає всіх українців пропонувати свою підтримку країні, адже будь-яка допомога є цінною: «Допомогти трохи — це набагато більше, ніж не допомогти нікому і нічим».
Наприкінці розмови Сергій Сметанкін підкреслює, що хоче жити там, де живе, йому не потрібен «руський мир» і його не треба «звільняти». Він мріє жити у вільному українському Слов’янську, а ще — повернутися до Макіївки, де прожив кілька чудових років свого життя разом із дружиною. На деяких виставках своїх робіт він навіть розміщує QR-код з банкою на організацію такого заходу у Донецьку та Макіївці після звільнення.
«Так і напишіть: Передаю всім Донецько-Макіївській агломерації великий привіт», — завершує розмову художник, і саме це побажання відчувається як символ його незламної віри в очищення та відродження рідних міст та земель.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
