Що турбує дітей та підлітків у Слов’янську, де і як вони можуть отримати підтримку?

Не війна: психологиня зі Слов’янська розповіла, що найбільше турбує дітей та підлітків

Слов’янськ – прифронтове місто, але попри це сьогодні тут проживають понад половина населення, порівняно з початком повномасштабної війни. І, звісно, серед 50 тисяч жителів щонайменше 5 тисяч – діти.

В області, зокрема у Слов’янську, не працюють заклади освіти, дуже мало гуртків, а значить і спілкування, комунікації, соціалізації. Більшість з них мали досвід евакуації та повернення додому, який вже не є таким, як раніше. Постійно лунають звуки сирени, а напруга все ж таки вітає в повітрі…

Що найбільше турбує дітей та підлітків, з якими питаннями звертаються, чого потребують та як підтримати молоде покоління в умовах сьогодення поговорили з психологинею «Центру підтримки громадян у місті Слов’янськ» Роксоланою Коршуновою.

З дітками якого віку переважно працюєте?

Ми працюємо з дітками від 3-х років до 14-ти. Зокрема це три вікові категорії: дошкільнята, молодші школярі та підлітки.

Якщо діти молодшого віку, вони можуть прийти з батьками?

Звісно вони приходять з батьками, але потім, як правило, залишаються з іншими дітьми та вихователями. В діток, які ніколи ще не ходили до дитячого садка, безумовно, таке розлучення з мамою або татом викликає занепокоєння та стрес.

Бувають різні дітки… Деякі дуже контактні, а деякі, навпаки, тримаються осторонь від незнайомих людей та інших діток. Наше завдання в цей момент – якомога м’якіше та без зайвого натиску на дитину допомогти їй адаптуватися до нових умов. Якщо виникає потреба, то мама або тато лишаються неподалік, щоб дитина не злякалася та не почала панікувати. Згодом, якщо знайомство з однолітками та вихователем проходить нормально і дитина з довірою та цікавістю починає контактувати, то батьки лишають дитину на деякий час без свого безпосереднього нагляду. Як правило, якщо перший етап знайомства пройшов успішно, то у подальшому складнощів не виникає.

З якими запитами найчастіше звертаються підлітки? Які проблеми найбільше турбують?

Підлітковий вік – це такий особливий час, коли до особистості приходить розуміння того, що він або вона вже не дитина, але ще і не дорослий, хоча і намагається таким здаватися. Підлітки зазвичай самостійно не звертаються за допомогою напряму. За деяких це роблять дорослі, батьки, або найближчі родичі. З деякими видається попрацювати безпосередньо, так як вони являються відвідувачами нашого центру. Насправді дуже добре видно, якщо з дитиною (підлітком) щось не так.

Що стосується проблем, то вони можуть бути різноманітними, але найбільш розповсюдженими являються: конфлікт батьків та дітей, міжособистісні стосунки, перше кохання та іноді булінг.

Більше дівчат чи хлопців і чому, на вашу думку?

Серед дітей дошкільного чи шкільного віку практично порівну, що хлопчиків що дівчаток. Це пов’язано з тим, що в такому віці виникає різка необхідність до спілкування з однолітками та до соціалізації.

Серед підлітків, як не дивно, поки що більше хлопців ніж дівчат. На мою думку, це може бути пов’язано з тим, що дівчата більш легко можуть почати знайомитися, знаходити собі нових друзів за інтересами. Хлопці також відчувають таку потребу, але їм для цього потрібна обумовленість – вони приходять до нас на заняття і там вже знайомляться один з одним та починають дружити.

Чи змінилися ці запити внаслідок повномасштабної війни?

Можна безліч часу говорити про те, що війна – це негативне, травмуюче явище і такий емоційний досвід ніколи не може позитивно вплинути на психічний стан людини, і тем паче дитини.

Але не слід забувати, що психіка людини має свої захисні системи та механізми, які допомагають зберегти цілісність нервової системи. І як відомо, чим молодша людина, тим краще працюють захисні механізми, адже психіка ще достатньо пластична. Людям дорослим, а особливо похилого віку, буває в деяких випадках більш складно прийняти нові умови буття.

Життя має багато граней, а оскільки діти ще на самому початку своєї життєвої подорожі, то в пріоритеті все ж таки у них стоять дружні та міжособистісні стосунки, а питання війни на другому плані. І це, я вважаю, дуже добре.

Як взагалі впливає війна на підлітків, які сьогодні живуть в прифронтовому місті? Як вони реагують на те, що відбувається?

Негативно впливає – це безперечно та однозначно. Деяких війна розлучила з рідними, деяких з друзями, багатьом довелося змінити місце проживання, а дехто втратив своє житло. Це дуже важко та травмує, особливо якщо дитині (підлітку) немає з ким розділити свої емоції та переживання. Коли немає підтримки, емоційної, духовної, то психіка залишається надовго в стані безкінечного горювання, без змоги «розірвати замкнуте кільце» переживань.

Наш центр допомагає, так би мовити «розірвати це кільце», адже, приходячи до нас, діти знаходяться в умовах, де є можливість переключитися на щось нове і врешті решт найважливішим стає те, що діти знаходять собі друзів серед відвідувачів нашого закладу. Людина – вона по природі своїй соціальна, і це є важливою умовою для нормального пристосування до суспільства.

Великий пласт життя перейшов зараз на віртуальне спілкування, але це зовсім інше. Так, це добре, але з іншого боку діти повинні вчитися комунікувати один з одним безпосередньо. І хоч багато хто говорить, що діти перейшли всі до інтернету та соціальних мереж, і їм нічого не цікаво окрім комп’ютера та телефона, це не зовсім так. З війною дітям довелося вимушено перейти «на життя в інтернеті» і це їм вже набридло. Діти хочуть до школи! Так, вони відверто говорять, що їм не зручно і не цікаво навчатися дистанційно, це не приносить користі, а лише добавляє гнітючого стану та депресивних настроїв.

Як підлітки можуть потурбуватися про себе та свій психічно-емоційний стан в цих умовах?

Мало у кого є таке розуміння, що якщо «болить душа» так би мовити, то треба звертатися за допомогою і не замовчувати проблему. В першу чергу батьки та дорослі повинні потурбуватися про психічно-емоційний стан дитини. І якщо щось не так, то не зволікати та не лишати без уваги це питання, адже як відомо, краще попередити, аніж «лікувати».

Що можна порадити батькам, щоб підтримати дітей?

Батькам треба не лише виконувати свої батьківські обов’язки, а й бути другом для своєї дитини, адже довірливі стосунки – це запорука того, що дитина, якщо щось трапиться з нею, або її знайомими, розповість в першу чергу тій людині, якій довіряє. І дуже добре, якщо це буде мати або батько.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі