Слов’янська книгарня «Є» очікує на повернення додому

У Слов’янську тепер вже відома всім книгарня «Є» з’явилася майже 5 років тому. Це єдина українськомовна книжкова крамниця в Донецькій області, яка діяла від всеукраїнської мережі. І тоді, на самому початку, у мережі та й поза нею, мало хто вірив у те, що у неї є шанс тут не те щоб стати успішною та відвідуваною, а й взагалі в затребуваність україномовних книг в російськомовному Слов’янську….

Книгарню таки відкрили. Проте сьогодні, через повномасштабну війну, всі 25 тисяч книжок разом із власником «живуть» у Дрогобичі та чекають на повернення додому.

З чого все почалося…

Викладач та філолог Віктор Разживін – місцевий мешканець Слов’янська. З дитинства він любив читати і потім, коли вже прийшла епоха цифровізації, і знайти будь-яку інформацію можна було в інтернеті, він віддавав перевагу саме паперовим книжкам.

Мрію про те, щоб стати директором книгарні з’явилась багато років тому. І поки вона була саме мрією, то й готувався до її втілення, адже на це були потрібні чималі гроші, яких не було у філолога.

У 2017 році Віктор Разживін вирішив взяти участь у програмі «Український донецький куркуль» , де й отримав потрібні кошти. На них він придбав стелажі, зробив ремонт у приміщенні для крамниці, але ж цього було замало… Один, як то кажуть, в полі не воїн.

Саме з цього все й почалося. Чоловік вирішив пошукати долі в головному офісі книгарні «Є» у Києві. Саме тоді вирішувалось питання щодо можливості відкриття одного філіалу у Донецькій області. Пропозиції стосувалися Маріуполя, Слов’янська і Краматорська, але якихось надій на перспективи у власників майже не було.

Неодноразово довелося Віктору Разживіну приїздити в Київ, щоб переконати керівників книгарні «Є» в доцільності відкриття філіалу саме у Слов’янську. Він доводив та запевняв, що україномовна книгарня знайде покупців та продавців, зможе тримати високий рівень, як і філіали в інших містах України. На нього дивились, слухали і… погодилися, але за умови, що крамниця стане окремим ФОПом, а працювати все ж таки зможе під брендом «Є» та за її правилами.

Результат перевершив очікування

Після відкриття до крамниці «Є» у Слов’янську спочатку завітали місцеві активісти. Після них – викладачі. За ними – студенти… Потім і діти, для яких довелося навіть відкрити новий зал, де вони могли знайти книги позашкільного навчання, дошкільного, а також просто відпочити та помалювати, поки дорослі обирали собі книжки чи спілкувалися.

Після одного року з початку роботи про єдину українськомовну книжкову крамницю в Донецькій області, яка працювала під брендом книгарня «Є», знали у всьому регіоні. Сюди почали приїздити люди з інших міст, замовляти книги поштою. З’явились постійні покупці, які витрачали чималі суми на придбання книжок.

«Дуже затишна, привітна книгарня, де можна погортати книжки, вибрати новинки, компетентний персонал. Раджу всім завітати до книгарні Є у Слов'янську!», – залишила відгук керівниця «Вік щастя» Наталя Бондаренко.

«Ваші очі ще жодного разу у цьому житті не розбігалися? Тож, завітайте у книгарню», – додав слов’янський активіст Олександр Беліменко.

У 2021 році книгарня перетворилася на інтерактивний український простір, куди приходили люди, приїздили автори книжок. Тут проводили творчі заходи, велися дискусії, організовували спілкування й презентували нові книжки…

Вимушена евакуація та життя в очікуванні перемоги

У 2014 році, коли росія тільки розпочала війну проти України, Віктор Разживін залишався саме у місті, з якого все почалося – у Слов’янську. Йому довелося пережити і обстріли, і російську окупацію. І дочекатися звільнення міста Збройними силами України.

Саме тому він знав напевно, що у разі, якщо така ситуація повториться, крамниці не стане. Книг не стане. Директор розумів, що росіяни та їхні посібники передусім знищують все українське, особливо книжки та підручники. І коли почали обстрілювати місто Віктор Разживін вирішив евакуюватися. Разом з усіма книжками.

25 тисяч україномовних книжок, завдяки директору, знаходяться сьогодні у центральному офісі мережі в Києві та чекають перемоги, щоб повернутися додому – у Слов’янськ.

Віктор Разживін навіть думки не мав про те, щоб продовжити діяльність у будь-якому іншому місті. І наголошує, що існування такого культурного та по-справжньому українського простору є інвестицією в майбутнє. Він вірить, що українська книга – це українська зброя, що її життєво необхідно використовувати саме тут, саме зараз… щоб завтра не стало пізно. І щоб більше ніхто навіть у снах не вирішив, що Донеччину потрібно захищати від рідної країни, рідної мови, рідної книги.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі