Спорт, як соціалізація дітей у прифронтовому Слов’янську

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

З 24 лютого 2022 року життя українських дітей змінилося, і це торкнулося дітей та підлітків всіх регіонів нашої країни. Сьогодні кожен з них потребує ще більш підтримки, ніж раніше. Навіть у глибокому тилу жодна дитина не знаходиться в цілковитій безпеці та спокої. До того ж, всі отримали якийсь травматичний досвід — евакуація, повернення у регіон, що змінився, життя під звуки обстрілів, повітряні тривоги, розлучення з близькими та друзями…

 

Це досвід, який назавжди залишиться в пам’яті кожної дитини. Тож дорослі мають подбати про них, врятувати та захистити найменших українців. Підтримати тих, хто є майбутнім нашої країни, розвивати попри будь-які труднощі.

Але як це зробити, наприклад, у Донецькій області, якщо тут не проводиться очний навчальний процес вже кілька років поспіль? Спочатку була пандемія, потім – повномасштабне російське вторгнення. Деякі родини з дітьми поїхали з міста й повернулися, дехто навіть і не виїжджав. При цьому знайти будь-які дитячі гуртки, секції чи можливість провести цікаво дозвілля тут було неможливо.

На щастя, через 1-1.5 року ситуація у деяких містах Донецької області почала змінюватися на краще. Зокрема, у Слов’янську тепер можна відвідувати хоча б спортивні секції, які торік року потроху розпочали свою діяльність.

Як спорт та фізичне виховання впливають на стан дітей у прифронтовому місті та чи дійсно є виходом у ситуації, що склалася сьогодні, «Слов’янські відомості» дізнавались у тренерів та батьків.

Засновник та керівник бійцівського клубу «Тріада» Андрій Безуглий розповів, що роботу відновили у жовтні 2023 року. Наразі тут працює кілька секцій, де діти можуть займатися тим чи іншим видом спорту. Зокрема це бокс, кікбоксінг, самбо, дзюдо, ММА, тайський бокс та кіокушинкай карате. Тобто діти можуть обрати, що саме їм найбільше до вподоби та почати займатися. Важливо й те, що на заняття приходять діти з 5 років, а от далі вже вік не обмежується взагалі.

photo1707311424

«Це дуже потрібно для загального розвитку, щоб тримати себе в гарній фізичній формі. Звісно, це ще й реальна соціалізація. І з огляду на те, що сьогодні все у них відбувається в режимі онлайн, дуже важливо, щоб вони не втрачали зв’язок з реальним світом, навчались спілкуватися одне з одним та не поринули з головою у віртуальний світ. Тут, під час занять, діти знайомляться, стають більш дружніми, компанійськими. До того ж, у кожного починає прокидатися якийсь дух суперництва. Вони намагаються щось довести, показати: «я кращий», «у мене краще виходить», позмагатися. Навчаються досягати результатів. Ви ж розумієте, наскільки це важливо, особливо майбутнім чоловікам? Тренери від самого початку роблять все можливе, щоб у групі була здорова конкуренція, щоб кожна дитина ставила нові цілі, досягала їх та відчувала в собі сили бути чемпіоном. Це вкрай потрібно. Можна сказати, must have для хлопців», – розповів Андрій Безуглий.

photo1707321250 1

Вчитель фізкультури у ЗОШ №11 м. Слов’янськ Максим Гаврилов продовжує роботу в школі, але в режимі онлайн. Каже, що дуже радий бачити дітей, але відзначає, що їм не вистачає активностей та спілкування.

photo1707311535 2

«Як можна заохотити дитину займатися спортом через інтернет, якщо, наприклад, 5-класники взагалі не знають про деякі види спорту? От, наприклад, волейбол. Вони просто не чули про нього, якими є правила, як поводитись з м’ячем, працювати в команді. Показую на власному прикладі щось, навіть придбав футбольний та баскетбольний м’ячі, деяке спорядження. Розповідаю, а потім закріплюємо знання за допомогою відео.  Звісно, робимо й якісь легкі вправи. Навантаження, навіть легкі, дати через онлайн неможливо, оскільки діти різні, підготовка різниться, а проконтролювати, як у спортзалі, неможливо», – розповів вчитель.

Він також нагадав, що дітям на Донеччині дуже складно сьогодні, адже вони зазвичай змушені перебувати вдома, з гаджетами, й іноді навіть не мають, з ким поговорити. А головне – позбутись якихось емоцій, розподілити енергію чи скинути негатив.

«Сьогоднішня ситуація впливає на психоемоційний стан дитини. А заняття будь-яким видом спорту дозволяють відволіктися. Зовсім поряд тривають бойові дії, навчання проводиться в дистанційному форматі, діти перебувають вдома. А дитина може розвиватись тільки в соціумі, якого немає. Тобто, якщо вона відвідує якісь заняття, то бачить інших дітей, знаходить таке коло спілкування, де вони разом обговорюють теми, що їм подобаються. Батьки не завжди можуть підтримати те, що цікавить дитину, тому що інтереси дуже різні. Та й не всі діти готові ділитися з батьками якимись думками, баченням. А тут вони можуть не тільки отримати фізичне навантаження, а й поговорити як з дітьми, так і з тренером (так, це часто трапляється, якщо побудовані довірчі відносини). Тут головне, щоб батьки змогли знайти секцію, яка сподобається дитині. На щастя, зараз у місті це вже більш-менш можливо зробити», – розповів Максим Гаврилов.

Цікавим є й те, що його 4-річний син вже відвідує спортивну секцію. Одного разу він побачив, як батько дивився боротьбу з дзюдо, та попросив навчити. Тоді прийшли в «Тріаду», а їм запропонували спробувати. І вже після першого тренування дозволили займатись. Попри те, що сину ще не виповнилось 5 років, він показав гарні результати, а головне – бажання тренуватися.

photo1707311535

Варто також зазначити, що до повномасштабної війни у Слов’янську дуже популярним був футбол. Діти залюбки приходили на тренування, брали участь у змаганнях та посідали перші місця у турнірах. Станом на сьогодні це неможливо, адже для таких занять потрібен великий зал або футбольне поле…

Голова Слов’янського Футбольного дитячого клуба ФК «Тор» Владислав Савченко нагадав, що клуб відновив свою роботу у Слов’янську 9 грудня 2022 року. Раніше тут займалось приблизно 70-80 дітей. Після відновлення роботи одразу прийшли 16 дітей, а потім постійно займались близько 30-35 дітей від 5 до 15 років.
photo1707311644 2

«Діти мають залишатися дітьми. Вони відчувають все, що відбувається, хоч іноді й не можуть щось розповісти. Деякі з них наразі живуть з мамами, бо батьки пішли захищати країну. То де вони можуть отримати підтримку, розвантажитись, знайти коло однодумців? У спорті. І це дійсно має важливе значення. На жаль, зараз ми не можемо проводити тренування, оскільки погодні умови не дозволяють займатись на свіжому повітрі, а великого залу немає. Орендувати його під час війни ми також не можемо. Батьки щотижня дзвонять та запитують. Тож вже наступного тижня плануємо потроху відновлювати тренування», – каже Владислав Савченко.

photo1707311644

Ганна – жителька Слов’янська, яка повернулась разом із родиною з евакуації, згадує, що спочатку в місті не було майже нічого, щоб діти могли проводити дозвілля та займатися спортом. Але розуміння, що це дуже потрібно, було.

photo1707311263

«Коли жили на Полтавщині під час евакуації син бачив, як грають інші в футбол, сам трохи почав грати. Йому так сподобалось, що коли приїхали наприкінці 2022 року та дізнались, що «Тор» працює – одразу пішли. До того ж, на той час в Слов’янську не було жодних дитячих гуртків чи спортивних секцій. Я розуміла, що сидіти вдома – не вихід, бо у сина не буде не тільки фізичного якогось розвитку, а й взагалі… Спілкуватися було ні з ким. І тут якраз розпочав роботу футбольний клуб. Дитина була просто в захваті – гра, однолітки, купа енергії, нові друзі… На жаль, поки що клуб не працює, але ми вже чекаємо весни та відновлення. Але вдома не сидимо – вже кілька місяців займаємось дзюдо. Навіть отримали вже невеличку нагороду», – розповіла Ганна.

photo1707311263 2

 Надія Зонтова

Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі

© 2020 Слов`янські відомості, Газета оголошень, 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 1 (головпоштамт), 2 поверх, каб. 204. slavobyav@gmail.com, (095) 502-55-95Правила користування сайтом

Знайти на сайті