Світло, що сильніше за війну: на Тернопільщині відкрили виставку Володимира Радковського зі Слов’янська
У Бережанах на Тернопільщині проходить виставка художника зі Слов’янська Володимира Радковського. У міській ратуші представили пейзажі Донеччини, які митець зберіг і вивіз із собою після вимушеного переїзду.
Журналісти “Слов’янських відомостей” поспілкувалися з художником та в. о. директорки Обласного комунального музею Богдана Лепкого в Бережанах Наталії Стрілець про те, як виникла ідея експозиції та що вона означає для відвідувачів.
Виставка, що поєднала Донеччину і Галичину
У старовинній ратуші в центрі міста, де працює Обласний комунальний музей Богдана Лепкого, відкрили виставку робіт художника зі Слов’янська Володимира Радковського. На полотнах представлені пейзажі рідного для митця краю, які він зберіг і вивіз із собою після вимушеного переїзду.
Сам художник каже, що пропозиція стала для нього несподіваною і водночас важливою:
“Я отримав велике задоволення від цієї зустрічі. Все сталося дуже несподівано: мені зателефонували з музею і запропонували показати мої картини. Я хвилювався, бо це нове місце і нові люди, але відразу відчув, що це щиро”, — розповідає Володимир Радковський.
Як музей знайшов художника
Ініціатива проведення виставки належала музейникам. За словами в. о. директорки музею, про митця вони дізналися випадково — від працівників “Карітасу”, які працюють у тій самій будівлі.
Після цього команда почала шукати інформацію про художника та “побачили статтю про нього на міському сайті” (ми дійсно раніше розповідали історію Володимира Радковскього) переглядати його роботи й дійшла висновку, що його творчість варто представити публіці.
“Він сам до нас не звертався. Ми дізналися про нього від колег і почали шукати інформацію — читали матеріали, дивилися роботи. Коли побачили, зрозуміли, що цю виставку треба робити”, — пояснює вона.
Перед відкриттям Радковський особисто оглянув виставкову залу. У той момент у музеї експонувалися роботи художника з Миколаєва Олега Приходька. Побачивши підхід до експозиції, митець погодився представити власні роботи саме тут.
Пленерний живопис і пам’ять про дім
У своїй творчості Володимир Радковський дотримується принципів класичного пленерного живопису. Він не працює з фотографіями, вважаючи їх “мертвим” зображенням. Для художника важливо фіксувати стан природи безпосередньо в моменті — відчувати рух листя, зміну світла та хмар у реальному часі. Він працює олійними фарбами, віддаючи перевагу щільним, емоційним мазкам, які формують фактуру та додають полотнам об’єму. Його картини створені з натури, з увагою до світла, повітря та стану природи.
На першій після евакуації виставці представлені пейзажі Слов’янська та навколишніх сіл, зафіксовані в різні роки. Для автора це не лише мистецтво, а й спосіб зберегти пам’ять про рідні місця та показати картини, які вдалося врятувати після обстрілу майстерні. На жаль, усі картини продемонструвати не вдалося, адже будівля музею має складну архітектуру — склепіння, нерівні стіни та численні переходи й вікна, і це дещо вплинуло на експозиційне рішення. Водночас такий простір зробив виставку більш камерною.
Музика, діти і відвідувачі
Відкриття супроводжувалося музичним виступом. У музеї є піаніно, яке використовують під час подій. Для гостей виконали “Коломийку” Анатолія Кос-Анатольського, що, за словами художника, органічно доповнило атмосферу виставки.
Попри передвеликодній період, виставка викликала інтерес у відвідувачів. Серед них — учні місцевої художньої школи, які разом із викладачами провели тут навчальне заняття: аналізували техніку, композицію та колористику робіт.
“В нас перед святами було писанкарство. Тоді ми паралельно оглядали виставку, говорили про неї, а потім вже проходив сам майстер-клас. Потім вони фотографувалися вже зі своєю писанкою біля тієї роботи, яка найбільше сподобалася. І мали вже пояснити, чим вона їм сподобалася, чому. Тобто ми вже вчимо від маленьких дітей відвідувати виставки, як дивитися правильно і так далі. І на що звертати увагу”, — каже в.о. директора музею.
Окрему увагу експозиція привернула серед переселенців із Донеччини. Для них картини стали можливістю побачити знайомі місця та згадати дім.
“Для багатьох це не просто виставка. Люди впізнають місця, говорять про них, згадують, як там жили. Це важливо для них”, — додає Наталія Стрілець.
Виставка як продовження діалогу
Сам художник розповідає, що після нашої публікації про нього йому почали телефонувати знайомі, друзі та колеги. Виставка в Бережанах стала для нього продовженням цієї уваги та можливістю знову представити свої роботи.
“Після матеріалу про мене мені телефонували знайомі, друзі, колеги. Запитували, як я, де я. А тепер відбулася і виставка. Чесно кажучи, здивувався навіть, коли побачив на відкритті таку кількість людей, їхню реакцію. І музика була дуже чудова, ніби ця мелодія на піаніно доповнювала загальну атмосферу. Все це дуже приємно і важливо для мене”, — каже митець.
Виставка в Бережанській ратуші триватиме два місяці та відкрита для всіх охочих.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
