Тривожна статистика: зростає кількість підлітків, які стикаються з онлайн-насильством. Як цьому запобігти

Інтернет — простір нових можливостей, але також і потенційних ризиків, особливо для дітей та підлітків. Насильство в мережі може набирати різних форм: від образливих повідомлень до шантажу інтимного характеру. Всесвітнє дослідження Единбурзького університету показало, що кожна восьма дитина у світі стає жертвою сексуального насильства онлайн — це понад 300 мільйонів дітей щорічно. Дослідження, що було проведено в Україні, показує, що упродовж минулого року, кожен третій підліток став жертвою сексуального насильства онлайн і зростає кількість тих, хто готовий зустрітися з людиною «з інтернету».

Кожен третій підліток став жертвою сексуального насильства в інтернеті

Серед підлітків, які користуються інтернетом щонайменше раз на тиждень, кожен третій став жертвою сексуального насильства онлайн за останній рік. Крім того, зросла кількість молодих хлопців та дівчат, які готові зустрітися з незнайомцями з інтернету: у 2024 році це стосується 31,8% дітей, проти 7% у 2020-му.

Як свідчить дослідження Proinsight Lab, що було проведено на замовлення Dignity Online і Держслужби якості освіти, минулого року найпоширенішими випадками були: питання із сексуальним підтекстом (19,7%), зустрічі з людьми з інтернету (18,1%), отримання фото чи відео оголеної натури (13,2%), прохання надсилати аналогічні матеріали (12,6%) та спілкування на тему сексу з незнайомими людьми онлайн (10,2%). Половина з них трапляється зі сторонніми людьми, а третина — з тими, кого підлітки знають лише онлайн. Інциденти також відбуваються з дорослими (19%) або однолітками (40%). Лише 40,4% дітей повідомляли про насильство, і здебільшого розповідали друзям (83,4%).

31,8% дітей готові особисто зустрітися з незнайомцем із мережі, особливо це стосується старших підлітків віком 14–17 років (45,9%). Серед молодших школярів (10–13 років) подібну готовність висловили 23%.

Зазначимо, що на інформаційний запит «Слов’янських відомостей» в управлінні поліції Донецької області (Слов’янська) відповіли, що таких ситуацій у місті не зафіксовано. Водночас це може свідчити й про те, що у цих випадках підлітки просто не звертаються по допомогу до правоохоронних органів і можуть навіть не розповідати батькам.

У підлітків немає обізнаності

Інтернет дійсно відкриває перед нами безліч можливостей — спілкування, навчання, самовираження. Але водночас він може приховувати і загрози, особливо для підлітків. Онлайн-насильство набирає обертів, і кожен має знати, як себе захистити. Батьки, своєю чергою, щоб запобігти небезпеці, повинні розуміти, на що звертати увагу у поведінці підлітків та їхніх онлайн-знайомих.

Щоб розібратися у цій ситуації та з’ясувати, чому підлітки не зважають на безпеку, на що звертати увагу та як батьки можуть підтримати дитину, ми поспілкувалися з психологинею Ольгою Бєляковою. За її словами, найбільша проблема у тому, що у школах зараз знань з гендерно-зумовленого насильства (ГЗН), домашнього, та й взагалі з питань насильства і прав людини не дають. Особливо така ситуація є дуже гострою в освітніх закладах Донеччини, які працюють дистанційно протягом 3 років.

«Багато людей, навіть дорослих, не знають, як правильно чинити в тих чи інших ситуаціях, не знають поняття насильства і поняття ДЗН, поняття домашнього насильства, поняття що правильно, а що неправильно. То що казати про підлітків? Тому можу порадити головне — берегти себе. Крім того, потрібно читати більше літератури і розвивати свої знання у сфері ГЗН і насильства, щоб знати, куди звертатися, як діяти, які види насильства існують, що до них належить. Адже багато хто навіть не знає цього, а видів насильства може бути безліч. Це і приниження, і психологічне насильство... Тому я рекомендую приділити увагу цьому питанню і вивчити. Можна, зокрема, відвідати тренінги, воркшопи, різні інформаційні сесії тощо», — каже психологиня.

Варто зазначити, що онлайн-насильство — це будь-які дії в інтернеті, спрямовані на приниження, залякування, тиск або маніпуляцію. Сюди входить: кібертравля (булінг), секстинг без згоди, онлайн-грумінг (зваблення з метою сексуального використання), шантаж інтимними матеріалами, переслідування в соцмережах тощо. Тож, за словами Ольги Бєлякової, найголовніше у віртуальному спілкуванні — інтернет-гігієна.

«Передусім потрібно розуміти, що не можна ніколи й за жодних обставин надсилати оголених фотографій. Хоч би як чоловік просив і хоч би який він би класний би не був. Тому що, навіть якщо він сам хороший і все добре, можуть зламати його сторінку, ще щось може статися. Та й загалом, усе, що надсилається, залишається там, навіть якщо ви вирішите видалити. Тому гігієна — насамперед», — наголошує вона.

Що стосується зростання кількості підлітків, що погоджуються на зустрічі в реалі після короткого спілкування у соціальних мережах, вона пояснює тим, що багато з них прагнуть «хоча б помріяти про те, що його люблять».

«Часто вони створюють у своїй уяві вигадані історії, оскільки віртуальне спілкування є радше ілюзією. У таких випадках дівчина може домислювати те, чого насправді немає, і нерідко ідеалізує людину, яку не бачила й особисто не знає. Саме тому багато хто погоджується на зустрічі», — пояснює Ольга Бєлякова.

Що робити підліткам, якщо пропонують зустріч та що має насторожити

Коли онлайн-знайомий наполягає на особистій зустрічі, важливо не поспішати з рішенням. Варто спочатку обговорити це з дорослими — батьками, вчителями або шкільним психологом, щоб оцінити ситуацію тверезо. Потрібно переконатися, що людина справжня: звернути увагу на її профіль, попросити зв’язатися у відеоформаті, задати питання, на які не зможе відповісти вигаданий або фейковий співрозмовник. Якщо зустріч усе ж планується, вона має відбуватися лише в людному місці й у супроводі довіреної особи. Перед виходом обов’язково потрібно повідомити близьким, куди йдете, з ким саме та приблизний час повернення додому.

Навіть якщо спілкування здається дружнім або романтичним, це не завжди гарантує безпеку. Зокрема, насторожити мають ситуації, якщо людина наполягає на спілкуванні лише в приватних чатах, запитує особисту інформацію, фото або відео інтимного характеру, робить компліменти, що викликають дискомфорт, намагається викликати жалість або тисне на почуття провини, схиляють до зустрічі офлайн без присутності дорослих.

Роль батьків: що допомагає вчасно помітити проблему

Відкрите спілкування — ключ до безпеки. Якщо у сім’ї підтримується довіра, дитина швидше повідомить про підозрілі ситуації. Варто не ігнорувати скарги на когось із співрозмовників у соцмережах, зміни настрою після використання телефону, уникання певних додатків чи різке видалення акаунтів. Контроль не має бути тотальним, але варто знати, якими платформами користується дитина, які акаунти веде та з ким спілкується. Періодичне обговорення інтернет-безпеки допомагає попередити серйозніші ситуації.

Сигналами для занепокоєння можуть бути надмірна закритість підлітка, різка зміна поведінки, небажання показувати листування або пояснювати, з ким він чи вона спілкується в інтернеті. Якщо підліток проводить багато часу в приватних чатах, хвилюється після перегляду повідомлень або ховає телефон, це може свідчити про психологічний тиск з боку когось в онлайн-просторі.

«Якщо говорити про підтримку батьків, то найголовніше — вірити своїй дитині, більше говорити на довірчі теми. Якщо дівчина потрапила в таку ситуацію і боїться сказати, або говорить, але частково, навіть якщо воно звучить неправдоподібно, вірити її словам. Також можна звернутися до психолога, медичного працівника, є алгоритми дій у таких ситуаціях. І найголовніше — не дорікати. «Сама винна», як-то кажуть — такого в сім'ї бути не може. Мама не має цього навіть розглядати, вона повинна повністю і цілком стати на бік своєї дитини, допомогти розібратися і далі жити, і далі працювати з цим», — наголошує психологиня.

Коли бити на сполох та куди звертатися у разі потреби

Звертатися по допомогу слід у таких випадках:

• є ознаки психологічного тиску чи шантажу,
• підлітка змушують надсилати інтимні матеріали,
• хтось погрожує оприлюднити вже надіслане,
• дитина повідомила про зустріч із малознайомою особою з інтернету,
• батьки помічають емоційний стан, схожий на страх, сором або пригніченість, пов’язаний з онлайн-спілкуванням.

Кіберполіція України: https://cyberpolice.gov.ua

Національна дитяча гаряча лінія: 0 800 500 225 (з мобільного — 116 111)

Платформи соціальних мереж — у кожній з них доступна функція скарги на порушення.

Онлайн-безпека — це спільна відповідальність. Підлітки мають право на захист і підтримку, а дорослі — бути поруч, щоб допомогти вчасно зупинити будь-яку форму насильства ще до того, як вона завдасть шкоди.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі