У прифронтовому Слов'янську продовжують організовувати «пенсійні рейси»
У Слов'янську, який перебуває під постійним обстрілом окупантів, влада продовжує організовувати поїздки пенсіонерів за отриманням грошей до сусіднього Краматорська. Як це відбувається, бачили журналісти «Новин Донбасу».
Проблеми з отриманням пенсій та інших виплат у мешканців прифронтового Слов'янська розпочалися ще у квітні. Тоді відбулася масштабна евакуація всіх фінансових структур області. Закрилися банки, більшість відділень «Укрпошти», відділення Пенсійного фонду. На сьогоднішній день у місті працює лише два поштові відділення, кілька банкоматів, які періодично завантажуються купюрами. А самі банки, як і раніше, закриті.
Єдина можливість отримати виплати — їхати до Краматорська. Це найближче до Слов'янська місто, де можна скористатися банком для того, щоб забрати свої гроші. Але й на це наважується не кожен, громадський транспорт не ходить, а таксі дорого. За словами пенсіонерів, за проїзд до Краматорська і назад просять 700 гривень.
Для того, щоб допомогти літнім слов'янцям, місцева адміністрація організувала безкоштовні рейси. Вони вирушають у міру складання списків, до яких можна потрапити, зателефонувавши до гарячої лінії адміністрації. Зазвичай це два рейси на тиждень. Люди їдуть не лише по пенсію, а й за субсидіями, іншими виплатами. Деякі, — частіше ті, кому за 80, — просто для того, щоб їм допомогли зняти гроші в банкоматі.
Такі безкоштовні тури, хоч якось полегшують важку реальність життя людей похилого віку, які живуть у прифронтовому місті. З майже відсутньою інфраструктурою, складнощами у доступі до продуктів та постійним ризиком потрапити під обстріл.
«Погано звісно. Дедалі більше магазинів закривається. Води немає, тягаємо щоразу. Газу немає. Електропічку довелося купувати, витрачати гроші. А що робити», — розповідає мешканка Слов'янська.
Люди кажуть, допомагає виживати гуманітарна допомога, та сусіди, які тримають городи.
Проте слов'янці не прагнуть їхати з міста. У кожного на те свої причини: у когось немає грошей чи здоров'я. А хтось просто втомився тікати від війни.
«Я вже з Горлівки евакуювалася три з половиною роки тому. Там квартира розбита. Мені нікуди, нема за що їхати, і три коти на руках... Кожен із нас, я ще по Горлівці знаю, приймає рішення сам за себе. Я розумію, що я можу загинути, але нехай я краще загину так, у своїх стінах, ніж я буду десь», — розповідає мешканка Слов'янська.
Війна змушує людей по-новому розставляти пріоритети та ставить перед нелегким вибором: поїхати у невідомість чи залишитися під ризиком смерті. Ті, хто молодший і сміливіший, — обирають перше. Тим, хто старший, і не може самостійно подбати про себе далеко від дому, залишається другий варіант.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
