У Слов’янську журналісти The New York Times поспілкувалися з підлітками: як реагують на війну
Журналісти The New York Times вирішили дізнатися, як почувають себе підлітки, які сьогодні мешкають у прифронтовому Слов’янську, що кажуть про війну та обстріли міста.
Представники ЗМІ одразу підкреслили, що росіяни продовжують періодично обстрілювати місто та вбивають мирних мешканців. Вони також зазначили, що дітей у Слов’янську багато.
«Величезна воронка, вирвана російською ракетою і залита водою, прорізала рвану доріжку посеред вулиці міста. Невеликій групі підлітків, що проходила повз, це було весело. «Дивіться, це наш місцевий ставок. Ми могли б пірнути і поплавати» – сказав 15-річний Денис. Зі своїми мішкуватими світшотами та рюкзаками на одному плечі молоді люди гуляють вулицями Слов’янська, бойового міста на сході України, не маючи чим зайнятися весняного дня», – так починають розповідь журналісти.
Російське вторгнення в Україну завдало величезної прямої шкоди, вбивши десятки тисяч людей і змусивши мільйони українців залишити свої домівки, ідеться в матеріалі.
«Але війна забрала ще одну жертву: типові переживання підліткового віку, як це трапляється з молодими людьми Слов’янська, які живуть поблизу зон бойових дій і проводять час у зруйнованих містах, куди часто влучають ракети», – додають журналісти.
Так, 16-річний Микита каже, що дуже хоче, щоб у «було звичайне життя». Його мати працює в «Укрзалізниці» та виховує сина одна. Він спілкується з друзями і вони разом гуляють по всьому місту, але «зараз це робити не весело». Про війну говорять мало – частіше обговорюючи музику чи кіно. До школи, як і інші діти, не ходив понад рік, але сподівається, що війна закінчиться на той час, коли він закінчить навчання наступного року.
Видання зазначило, що росіяни намагаються обстрілювати солдатів, які перебувають у Слов'янську, проте вбивають саме мирних мешканців.
16-річний Данило сказав, що треба бути позитивними. За його словами, ходити містом і слухати вибухи для нього та його друзів «типово», та й «що ще ми можемо зробити? Плакати?». При цьому додав, що після кількох місяців практики він зміг з великою точністю розрахувати за звуком відстань до вибуху.
Журналісти також розповідають, що деякі підлітки намагаються переносити війну з гумором, висміюючи все довкола. «Однак, коли вибухи лунають на вулицях, вони падають вниз, щоб сховатися від уламків снарядів, що розірвалися». Потім починаються жарти.
«Впоратися з цим легше», — каже 15-річна Христина. А потім зізнається: «Це дуже страшно».
А от 14-річна Соня, мати якої володіє салоном краси в місті, сказала, що дуже сумує за днями, що передували повномасштабній війні. І що дуже страшно тільки тоді, коли падає багато бомб.
«Якось я пішла гуляти з подругою, і почалися бомбардування. Я запанікувала і почала зупиняти машини, що проїжджають, плакати й просити відвезти мене назад до центру міста. В принципі, якщо падає багато бомб, то страшно, а якщо падає тільки одна, то нічого не відбувається», — розповіла вона.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
