Вулиця Поштова у Слов'янську: від купецької історії до боротьби під вогнем росії

Вулиця Поштова є однією з найстаріших та найважливіших магістралей Слов'янська, що постала у середині XIX століття. У ті часи вона була справжнім осередком торговельного та адміністративного життя й стала відомою завдяки розташуванню тут першого поштового відділення міста. Переживши період радянського перейменування на Рози Люксембург, вона повернула свою історичну назву, що підкреслює глибокий зв'язок міста зі своєю купецькою спадщиною.

«Слов’янські відомості» продовжують проєкт «Що в імені тобі моєму», у межах якого розповідатимемо історії старих назв, причини їх зміни та значення нових.

Народження Поштової вулиці у Слов'янську

Вулиця Поштова почала формуватися на зорі міської історії, ще у першій половині XIX століття, ставши однією з перших капітально забудованих вулиць Слов'янська.

Назва, яку вона отримала — Поштова — була абсолютно функціональною, адже саме тут відкрилося перше поштове відділення міста. У ті часи, коли ще не було телефонів та будь-якого іншого способу передачі інформації чи речей, вона відігравала критичну роль у комунікаційній системі регіону, забезпечуючи надійний зв'язок із губернськими центрами та імперськими адміністраціями. Пошта обробляла не лише листи та кореспонденцію, але й займалася прийомом та відправкою посилок, що було ключовим для розвитку торгівлі та бізнесу купців Слов'янська.

Завдяки цій стратегічній важливості, вулиця швидко набула статусу ключової ділової артерії, яка елегантно з'єднувала жваву базарну площу з респектабельними житловими та адміністративними кварталами, формуючи центральну вісь міського життя.

Архітектура купецької еліти

Вулиця Поштова вважалася осередком міської еліти: тут селилися найзаможніші міщани та впливове купецтво, що диктувало високі вимоги до забудови.

Капітальне будівництво розпочалося у 1850-х роках. Вулиця вирізнялася якістю споруд та їхньою архітектурною різноманітністю. Тоді тут переважали двоповерхові цегляні особняки та прибуткові будинки, часто декоровані елементами, притаманними пізньому неокласицизму та витонченому модерну. Вони служили не просто житлом, а й виконували функцію демонстрації високого соціального статусу власників.

Серед архітектурних перлин, які розташовані на Поштовій та які додали до списку пам'яток архітектури Слов'янська, виділяються: Будинок Горьє  — колишній приватний пансіон пані Горьє, побудований у 1850 році та перетворений пізніше на синагогу, а також особняк Миколи Миколайовича Залеського — слов'янського солезаводчика і власника друкарні, побудований наприкінці XIX століття у стилі ренесанс.

Також на вулиці збереглося багато історичних будівель, які не мають офіційного статусу пам'яток. Серед них: жіноча "Зелена" гімназія Тихонової, кінця ХІХ століття, побудована у стилі еклектика (у 1950–1960-х роках тут працювала школа № 7); колишній дім Джанеєва, де з 1935 року розташовувався Слов'янський аероклуб та двопід'їздний двоповерховий дерев'яний будинок 1930-го року у стилі класицизм.

Варто також зазначити, що Поштова була однією з перших вулиць у Слов'янську, забрукованих якісним матеріалом, що забезпечувало зручність проїзду в будь-яку пору року.

Зміна назви і повернення спадщини

Історична назва вулиці була змінена у 1924 році, коли, під впливом нових ідеологічних вимог радянської влади. Її перейменували на честь Рози Люксембург — впливової діячки міжнародного комуністичного руху. Це стало частиною загальнодержавної політики зі зміни топоніміки на ідеологічно витриману.

Протягом майже століття існування під цією назвою, вулиця зазнала типової радянської модернізації: з'явилося асфальтове покриття, а вільні ділянки або знесені будинки замінила нова забудова.

У 2015 році, відповідно до Закону України про декомунізацію, міська влада ухвалила рішення про повернення історичної назви. Вулиця знову стала Поштовою, відновивши свій зв'язок із багатим купецьким минулим міста.

Від Гагаріна до Галактики: чому у Слов’янську зникло «12 Квітня»

Поштова у наші дні

Сьогодні вулиця Поштова є багатофункціональною і не втрачає своєї центральної ролі. Вона формує доволі цікавий архітектурний ансамбль, де поряд розташовані житлові будинки різного періоду — від збережених історичних особняків до сучасних будівель, до сучасних адміністративних установ, торговельних точок та закладів освіти.

Вулиця продовжує функціонувати як ключова транспортна та пішохідна магістраль, зберігаючи пам'ять про свою значну історичну спадщину, та залишається прикладом стійкості міського середовища. Проте, ця стійкість у прифронтовому Слов'янську щодня зазнає випробувань через російську агресію.

Наприклад, тут є будинок, який по праву можна вважати символом нескінченних руйнувань. Ідеться про будинок за адресою Поштова, 12, який, здається, зазнає поранень та лікується нарівні з людьми. Росія вже тричі обстріляла його, створюючи цикл знищення-відновлення. Так, перше пряме влучання відбулося 12 вересня 2022 року. Після завершення капітального ремонту, що коштував бюджету Слов'янської МВА понад 19 мільйонів гривень, будинок знову зазнав руйнувань від ракет у квітні та в ніч з 4 на 5 жовтня 2025 року…

Битва за Поштову, 12: мільйони на відновлення чи нескінченний цикл руйнування?

Сьогодні вулиця Поштова, яка пережила імперію та радянську ідеологію, бореться не лише за збереження своєї історичної сутності, але й за право на подальше існування в умовах постійного вогню.

 

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі