Як навчитися вдячності та чому саме зараз це важливо?

Вдячність, навіть дуже маленька, але від щирого серця, може кардинально змінити життя людини на краще. Перевірено та доведено, що люди, які мають звичку дякувати та бути вдячними, мають більш міцний імунітет, вони легше переживають стресові ситуації та й виглядають набагато краще ніж ті, хто не вміє це робити.

Може здаватися, що в тих умовах, які є сьогодні, неможливо бути вдячними. Ми ж не заслужили того, що відбувається. Ми страждаємо. Нам погано. Хіба можна тут говорити про якусь «вдячність»?

Під час війни в людині загострюється все добре та погане. І відчуття, і реакції, і переживання, і емоції… Ми навіть на світ дивимося по-іншому, інакше відчуваємо смак звичної ранкової кави, особливо за відсутності газу для приготування. Не так, як у мирні часи, сприймаємо обійми рідних…

Але ж чи вдячні ми за те, що це в нас просто є? А що робити, якщо взагалі немає можливості випити вранці смачну каву наодинці із собою, оскільки змушені були евакуюватися та живете у гуртожитку чи дитячому садку? Що робити, якщо дотягнутися до рідних не виходить, оскільки вони далеко і ніхто не знає, коли всі знову повернуться додому і з’явиться можливість обійняти один одного?

Просто пам’ятати, що завжди є те, за що дійсно можна подякувати поки ви живі. Людям, сонцю, новому дню…

Чому важливо відчувати вдячність

Вдячність — це вираження подяки за все, що маємо сьогодні, зараз, на даний час. Це відчуття цінності всього, що оточує. Бути вдячним можна за будь-що, й навіть за найменші побутові речі, на які часто не звертаємо уваги. І навіть за зміни, яких ми не бажали й не очікували.

От, наприклад, людина погано виносила невизначеність – звикла все контролювати. А зараз все її життя – суцільна невизначеність, і багато речей вона просто не може контролювати. Одних це кидає в таку зневіру і відчай, що життя стає «ходьбою по муках», а для інших – відкриває можливості. Чому? Бо зуміли прийняти ситуацію, подякували за це всесвіту, стали на ноги та… пішли вперед.

Доведено вже, що саме відчуття вдячності сприяє виробленню гормону окситоцину, який здатен поліпшувати настрій, впливає на людську психіку та соціальну поведінку, за побудову близьких та дружніх стосунків. Люди, які регулярно відчувають подяку за те, що мають, набагато рідше страждають на безсоння та головний біль, у них менше проблем зі здоров’ям, вони мають більш оптимістичні погляди та найчастіше задоволені своїм соціальним і професійним життям.

Якщо спробувати свідомо практикувати вдячність, то можна полегшити не тільки своє життя, а й оточуючих.

Одна з історій переселенки, надіслана в редакцію (пряма мова)

«Приймати просто так все, що сталося, було складно... Війна. Я в підвалі та навіть не у своєму, бо мого будинку не стало ще вчора і довелося перебратися до друзів. Тепер у мене взагалі нічого немає – згоріла квартира і все, що було в ній. Купити ніде і немає за що.

Скористалась можливістю евакуюватися до Кропивницького. Кілька тижнів годували чужі люди, почали допомагати волонтери. Багато людей ділилися речами, продуктами, грошима, молитвами… А я нічого не могла дати замість того, що давали мені. Так, як звикла. Як жила раніше. Коли давала, а не брала. Тож тепер, окрім вдячності у вигляді теплих слів і доброго погляду, не могла нічого…

Так життя вчило приймати і бути вдячною. І до речі навчило, особливо на тлі того, що бачу навкруги і того, про що дізнаюсь від тих, кому пощастило менше… Навчило життя. І я дійсно з вдячністю набула такий досвід в саме такій формі навчання. Тепер розумію, що надмірна тривога, контроль, вина, невпевненість тощо, створюють нам проблеми, на перший погляд. Але насправді це вчителя, які дають нам завдання… вижити. І жити з вдячністю. Бо якщо не зможеш – умови «засвоювання» стануть ще складнішими. Тепер я це точно знаю.

То як навчитися вдячності?

Щоб свідомо розвинути в собі відчуття вдячності та бачити цінність того, що маєш, можна спробувати кілька вправ. За словами психологів, вдячність – це опора, яка допоможе втриматися від падіння, адже спиратися людина може виключно на те, що вона вже має. Не на минуле чи майбутнє, а саме на те, що є зараз. Тож, якщо вміти помічати це, можна навчитися переживати вдячність та почати доброзичливо ставитися до себе, до оточуючих, до світу…

Просто задайте собі питання, що б з вами було, якби не було нічого з того, що маєте зараз? Як би почувалися? Хто б залишився поруч? Саме під час відповідей можна побачити і людей, і речі, які вже зараз приносять користь. Попри все. Незважаючи на…

Згадайте про людину, яка зробила вам добро (знайому, випадкову і навіть зовсім незнайому, наприклад воїна, який захищає вас на фронті). Така вправа допомагає думати про те, що люди так чи інакше пов’язані між собою. Більш того, навколо є багато людей, які можуть допомогти, якщо ви того потребуєте. А якщо є бажання, то розкажіть собі, за яку справу ви вдячні тій чи іншій людині. І прислухайтесь до власних відчуттів – заряджає, правда?

Пишіть в блокнот або в телефон нотатки про те, за що відчуваєте вдячність саме сьогодні. Не треба шукати якісь глобальні радості. Кожного дня бувають миті, які дарують настрій. Вдячним можна бути навіть за посмішку випадкового перехожого, який підняв вам настрій. Або за смачну каву зранку під спів птахів за вікном нехай і чужого, але цілого та безпечного будинку.

Не відкладайте вдячність на потім. Зупиніться на мить та відчуйте подяку за щось приємне, що сталося з вами щойно. Ще краще – дістаньте телефон і сфотографуйте мить, у якій відчуваєте вдячність та задоволення. Ці світлини допоможуть згадати про те, що все змінюється й обов’язково прогляне сонце в ту мить, коли поганий настрій.

Сьогодні й саме зараз у кожного з нас є унікальна нагода практикувати вправи на вдячність, щоб підтримувати свій психічний стан та помічати добро довкола себе. Зробіть подяку своєю звичкою.

І почніть, наприклад, з того, щоб подякувати нашим захисникам за те, що живі… І що маєте можливість випити чашку гарячої кави.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі