Як переселенцям перестати бачити в собі жертву обставин і знайти сили, щоб жити

Мільйони людей стали вимушеними переселенцями через повномасштабну війну, що розв’язала росія. Донецька область сьогодні – одне з найгарячіших місць, а Слов’янськ майже щоночі «приймає подарунки», які руйнують місто, будинки, забирають життя мирних мешканців.

Саме через це більша частина містян прийняла рішення щодо евакуації у безпечні регіони України та за кордон. Проте коли приїжджають жити в інше місце, то доволі довго не можуть звикнути до нового життя, міста. «Небо не таке, трава не така, вода не така, дороги не ті»… І це попри те, що саме тут вони знаходяться в безпеці. Живі.

Чому так відбувається, якщо навіть не брати до уваги те, що кожна людина сумує за домівкою, хоче повернутися і повернути те, що було колись? Якщо є «комплекс вцілілого»…

Це природно, зрозуміло. Але ж сльозами горю не допоможеш.

Безумовно, якщо людина мала якісь статки, гарну роботу, велику й чудово облаштовану квартиру, а потім раптово опинилася у якомусь модульному містечку, гуртожитку… можна завити. Голосно. А тут ще й роботу, якщо це не велике місто, знайти дуже складно, тож доводиться жити коштом волонтерів, благодійників, якихось грошей від держави. Це все дійсно дуже впливає на адаптацію і б’є по самоцінності.

На фоні того, що відбувається, у багатьох взагалі порушується базова довіра до світу. Вони постійно, навіть на новому місці, почуваються в стані небезпеки. А деякі взагалі втратили свій дім, своє безпечне місце.

Так, травмовані всі. І по-різному, але все ж переживають всі стадії горювання і втрати.

Проте якщо такий стан триматиметься довго, то може виникнути загроза для психіки, відносин з близькими і навіть здоров’я. Тож так чи інакше, а потрібно брати себе в руки.

Побороти страх невизначеності

Спочатку потрібно її знайти та прийняти як факт.

Саме невизначеність і невпевненість у тому, що може статися завтра, не кажучи вже про більш далекі плани на майбутнє, понад усе лякає людей, які до війни жили за власними правилами, мали роботу, родину та тримали відповідальність за своє життя та добробут у власних руках.

Сьогодні все змінилось, з’явилась не звична для нас невизначеність. Та чи дійсно вона нам незнайома? Якщо подивитися правді в очі й хоч трохи витратити час на те, щоб проаналізувати своє життя, то можна побачити, що життя загалом складається з невизначеності. Тільки ми не помічали, не думали.

Навіть за мирних часів чи міг хтось напевно і точно стверджувати щось про те, що відбудеться за хвилину, місць, рік? Щоб точно-точно? Нам тільки здається, що ми знаємо все, контролюємо, будуємо, проте насправді, визначеності немає. Просто наша психіка автоматично пристосовується до стану нестабільності.

Більш того, майже немає людей, які постійно, щохвилини, думають про можливий перебіг подій у найближчому майбутньому. Саме через це невизначеність не викликає надмірної тривожності, яка є сьогодні. А через стрес та евакуацію вона може зрости до того, щоб проявлятися в елементарних побутових ситуаціях. Навіть під час планування вечері ви можете розгубитися, адже не впевнені в тому, що близьким сподобається страва. Починаєте думати, що краще приготувати, аби догодити всім, а в результаті знову стикаєтеся з тим, з чого почали.

Саме тому потрібно підвищити власну толерантність до невизначеності. А це означає, що можна повернути собі здатність відновлюватися та продовжувати жити тоді, коли все йде не за планом.

Завдяки умінню отримувати новий досвід та проживати такі події, які не можна було передбачити й підготуватися, неабияк підвищується стресостійкість. А вона, своєю чергою, допомагає нести якомога менше втрат для особистості в умовах нестабільності.

Як покращити свій стан та прискорити адаптацію до нових умов?

Найголовніше, що потрібно зробити від самого початку ­­– навчитися приділяти увагу своїм емоціям та реакціям на всі події, що відбуваються. Проте робити це бажано в стані спокою, адже проаналізувати щось в стані паніки чи нападу тривожності вкрай важко.

Прийміть ситуацію та пам’ятайте про те, що будь-яка невизначеність, навіть погана, на перший погляд, може провокувати ще й позитивні явища та емоції. Наприклад, якщо ви втратили роботу через переїзд, то саме сьогодні перед вами можуть відкритися нові двері в нове життя. Адже ви не могли не чути велику кількість історій про те, як люди отримали гранти й на ці кошти відкрили свою справу, пройшли безкоштовне навчання, змінили професію. Думаєте, що вас це не стосується? Так, не буде стосуватися, якщо ви не спробуєте. А можливостей вистачить на всіх.

Наостанок ще кілька важливих порад, які допоможуть стабілізувати стан і знайти в собі сили, щоб жити далі.

• Не соромтеся своїх емоцій, особливо перед собою. Та й перед іншими людьми також. Всі реакції на стрес вважаються нормальними, тим більш, якщо кризова ситуація затягнулася.
• Прийміть нові обставини, в яких опинилися, але при цьому нагадуйте собі, що цей жах все одно скінчиться. Ніщо не вічно, тож війна та життя в евакуації не будуть тривати вічно.
• Шукайте та відкривайте для себе нові горизонти там, де ви є. Підпишіться на місцеві пабліки та інтернет-сторінки, дивіться новини і пропозиції – це допоможе бути в курсі подій на новому місці та, можливо, стане поштовхом для повної зміни життя.
• Якщо є вільний час – приділяйте його собі. Знайдіть якісь цікаві чи корисні курси, займайтеся творчістю або спортом, практикуйте медитації та відпочинок під улюблені мелодії.
• Частіше виходьте на свіже повітря, щоб покращити здоров’я та познайомитися з новою місцевістю.
• Якщо є сили та можливість – підтримуйте тих, хто поряд із вами. Повірте, вам всім це піде на користь.

І, хай там що, але все ж почніть планувати своє життя. Будуйте перспективи спочатку на день, потім на тиждень, а далі… Все буде добре!

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі