Як позбутися почуття провини за те, що робиш або не робиш під час війни

Будь-які сильні, а особливо негативні події відкривають у людях те, що, як здавалося, їм не притаманне. Наприклад, навіть сильні та активні люди можуть відчувати безпорадність, слабкість, невизначеність… Особливо, якщо йдеться про власні дії під час війни.

Вони можуть звинувачувати себе у тому, що не мали залишати місто під час війни, що не роблять «достатньо» для допомоги мирним чи військовим. Може з’явитися сором за те, що відчувають радість «коли там люди гинуть» або не забувають підтримувати себе у формі (спортзал, салон краси)…

Все це – негативні думки, які мають травматичні й навіть трагічні наслідки. Через постійне відчуття сорому або провини ми можемо відчувати хронічну втому навіть без навантажень, втрачати працездатність та навіть сенс життя у сьогоднішньому дні.

Все це в майбутньому може привести до депресії, з якою доводиться потім звертатися до фахівців і приймати ліки. Саме депресія, до речі, призводить до важких наслідків не тільки у психічному стані, а й у фізичному. І, хоча в Україні це поки що недостатньо озвучено, але у світі саме депресія посідає друге місце серед усіх причин інвалідності.

В умовах війни дуже важливо підтримувати себе, робити якісь перерви від негативу. Як ніколи сьогодні потрібно зберігати здоровий глузд, а не «з’їдати» себе за те, що робите недостатньо. Бо якщо ви не в змозі опанувати себе та налагодити власний внутрішній стан, то про яку допомогу можна говорити?

Ось лише 7 прикладів, які дуже важливі, і за які не варто відчувати провину.

Жити у безпеці

Головне, що потрібно усвідомити – це те, що життя є найголовнішим. І бути в безпеці – це також вкрай важливе завдання.

По-перше, жінки мають думати, передусім про себе та свою родину (дітей, батьків). Тож виїзд у безпечне місце України чи за кордон, якщо у рідному місті небезпечно, – складне, але єдине правильне рішення.

Якщо говорити про чоловіків, то… Варто розуміти, що стріляти чи воювати під обстрілами можуть далеко не всі. Дехто психологічно не готовий до цього. Чутлива нервова система, емоційна нестабільність, вразливість тощо… Такі люди можуть бути просто небезпечні як для себе, так і для свого оточення. Безумовно, людина, яка просто не може втримати в руках автомат, може зайнятися, наприклад, приготуванням їжі чи риттям окопів. Проте якщо такі риси характеру вкрай виражені – краще перебувати в безпечному місці та роботи щось інше (волонтерство, донати, сплата податків). Це тільки підвищить спроможність нашої армії та знизить навантаження на всі служби: від ДСНС до безпосередньо військових.

Робити «недостатньо»

Буває так, що людина щодня щось робить, волонтерить, але при цьому вважає, що має робити ще більше. Просто мусить це робити. Бо «хто, як не я»?

Тоді вона починає працювати в надрив, відчуваючи якийсь сором за те, що цього ніби «недостатньо». Як результат – хронічна втома, втрата працездатності, а іноді й здоров’я. Люди – не роботи. Вони мають відпочивати і психічно, і фізично. Це додає сил для наступного дня та нових справ. Саме тому важливо сісти та послідовно визначити для себе що, як та коли для вас буде «достатньо». Можна навіть виписати якісь критерії та проаналізувати чи реальні вони взагалі.

Не варто рівнятися на когось, намагатися бути таким самим та ще й перевершити. Всі ми різні. І якщо після складання списку справ виявиться, що для вас «достатньо» — це працювати 20-22 години на добу, то у нас для вас погані новини… Деякий час ви ще протримаєтесь, але через те, що жодна людина не може довго перебувати в такому режимі, в якийсь момент вона просто стане контрпродуктивною. В усіх сенсах.

«Опустити руки»

У стані, коли немає сил та бажання взагалі щось робити, звинувачувати себе вкрай не доречно. Найчастіше в таких випадках можна говорити про апатію. І це точно не вибір людини, оскільки більшість таких процесів відбуваються на біологічному рівні, і вони не завжди підконтрольні нашим переконанням. Це реакція організму. Так нервова система захищає нас від стресу та його наслідків. У кризових ситуаціях мозок завжди реагує «Бий, біжи або завмри», і у цьому випадку він просто обрав третій варіант.

Тож у такому випадку не варто звинувачувати себе або інших. Проте можна звернутися до психолога, щоб налагодити свій стан або до терапевта, який може порекомендувати вітаміни чи антидепресанти.

Не страждати

Ви не повинні виснажувати себе тільки через те, що коїться навколо. Так, йде війна – це факт, який потрібно усвідомити та прийняти. Але якщо будете постійно на нервах, то нічим не допоможете іншим. Якщо забороните собі відпочинок або відмовитесь від улюбленої їжі – ви не зробите когось більш щасливим. Якщо будете весь день страждати від новин, то не зможете бути продуктивним.

Не варто забороняти собі жити – це не героїзм. Навпаки, спрямуйте свої сили у волонтерство, плетіння маскувальних сіток, відбудову міст, згуртування людей (зокрема переселенців, якщо ви в іншому місті). Це буде набагато краще та продуктивніше, ніж винити себе за відсутність чи наявність страждань.

Не плакати

Багато хто переживає з приводу того, що не плаче. Навіть під час якихось трагічних подій, відео загибелі чи руйнувань.

Але сльози – це не індикатор горя. Можна без сліз відчувати біль, сум та співчуття. І тут також не варто ні на кого рівнятися, адже одним людям властиво більше плакати, іншим – менше, а хтось взагалі майже ніколи не плаче. Тут поєднуються і біологічні, і психологічні риси, риси характеру. Спробуйте подивитися на це з іншого боку – якщо ви переживаєте горе не так гостро, як інші, то це може стати вашою перевагою.

Доглядати за собою

Приділяти собі час та доглядати за собою під час війни дуже важливо. Можна, звісно, закинути себе «у дальній кут», перестати робити манікюр, зачіску, ходити вдома у старому халаті чи костюмі й не чистити зуби. Але чи допоможе це комусь?

По-перше, ваше відображення у дзеркалі буде викликати додатковий сум. По-друге, саме ритуали догляду за собою можуть стати чудовим способом, щоб взяти себе в руки та відволіктися. Крім того, це вже свідчить про соціальну адаптацію. Зрештою, якщо ми всі разом адаптуємось до умов війни, то отримаємо й додаткові сили, щоб гідно долати всі труднощі, а не просто перманентно плакати.

Насолоджуватись життям

Так, дехто вважає, що смакувати ароматну каву наодинці з собою вранці чи, навпаки, в компанії друзів дивитися кіно та слухати музику не можна, оскільки поряд йде війна й страждають люди. Насправді все це допомагає знизити рівень занепокоєння та тривоги, а значить, дає сили. Будь-яка форма відволікання від стресу, яка робить нас хоч трохи щасливішими, позитивно позначається на психіку людини. За результатом це впливає на оточуючих, які також відчують новий прилив енергії.

І наостанок, якщо вам не дає спокою те, що «подумають люди», чи не засудять. Найчастіше за «недостатні страждання» люди засуджують тих, хто сам не може впоратися з власними почуттями. Вони вважають, що єдиний спосіб зменшити ступінь власного страждання – змусити страждати інших. Такий собі варіант «зрівняння» страждань, спосіб знайти собі подібних та почуватися не самотнім у своїй біді. Не варто йти у них на поводу. Це демотивує та шкодить як вашому психічному і фізичному здоров’ю, так і оточуючих. Просто перечитайте ще раз поради та почніть дихати вільно…

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі