Як працюють бібліотеки Слов’янська в умовах війни
Через близькість до фронту, обстріли та активні бойові дії на Донеччині у Слов’янську неможлива повноцінна робота комунальних закладів, зокрема бібліотек. Але це не означає, що вони закрилися чи взагалі припинили свою діяльність.
Про те, як налагодили роботу бібліотеки та чи є у місцевих жителів можливість знайти книги у Слов’янську поговорили з директоркою комунального закладу «Централізована система публічних бібліотек м. Слов’янська» Мамедовою Ларисою Миколаївною.
«Загалом працюємо в онлайн-режимі. Бібліотеки в місті працюють, хоча в них залишилось по одній людині й робота ведеться в режимі чергування. Якщо є гуманітарна допомога – видають її мешканцям міста. За попереднім замовленням видають книги, якщо є запит. Центральна бібліотека, в мікрорайоні Хімік, на Черевківці… Звісно, це не повноцінна робота, але все ж намагаємось щось робити в реальному житті».
Щодо проведення якихось заходів, то вони можуть відбуватися тільки онлайн.
«Нещодавно все ж таки був один захід у бібліотеці, коли приїздила українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна, яка дуже хотіла зустрітися та подарувати книжку. Разом із нею були представники PEN Ukraine. Але організацією займався відділ культури, а ми домовлялися, щоб ті наші працівниці, які знаходяться у місті, підійшли та поспілкувалися, якщо ситуація дозволяє, немає обстрілів тощо. Тим більш, що будь-які збирання та масові заходи поки що заборонені, оскільки безпека має бути на першому місті».
Наразі у бібліотеках працюють лише 9 людей з 52, які були у штаті до початку повномасштабної війни.
«Сьогодні у нас три особи працюють в онлайн-режимі та шість – у Слов’янську. З рештою, на жаль, призупинено дію трудового договору».
Під час евакуації було вивезено далеко не все, хоча найцінніші екземпляри, обладнання тощо було релоковано за допомогою волонтерів та й власними силами. Проте книги є, і читачі приходять у бібліотеку саме за книжками. Як каже Лариса Миколаївна – це «книжкова терапія».
«Звертаються, звісно, хоча й не так багато, як раніше. Телефонують і мені, щоб дізнатися, як попасти в бібліотеку або із питанням, чому вона не працює. Особливо люди старшого віку, які звикли читати паперові, а не електронні книжки. Звичайно, в такій ситуації, як сьогодні, людям дуже важко, а книжка для них єдина, як-то кажуть, відрада, оскільки вже просто не можуть ані новини дивитися по телебаченню, ані слухати все… А книга рятує».
Щодо планів на майбутнє, то головне – перемога України. А потім повернення додому, відновлення роботи в повному обсязі та поповнення бібліотек якісною, цікавою та корисною українською літературою.
«Ми всі мріємо якомога швидше повернутися та розпочати вже повноцінну роботу. Дуже віримо в наші Збройні сили, допомагаємо за можливості, донатимо для перемоги. І хочемо повернутися всі додому, щоб вже працювати «на повну».
