Як ужитися з великою кількістю людей: у родичів та в гуртожитках

Через повномасштабну війну багато українців змушені були залишити свої домівки та поїхати у більш безпечні регіони. Понад дві третини мешканців Слов’янська виїхали з міста ще кілька місяців тому. Багато хто з них оселився у своїх родичів, друзів або просто знайомих. Ще більшій кількості людей доводиться жити у центрах поселення в містах, де не проходять бойові дії, оскільки не мають грошей на оренду житла. А є й такі, хто винаймає житло кількома родинами.

Велике скупчення людей дуже часто призводить до конфліктних ситуацій і в мирний час. А з огляду на те, що сьогодні всі ми перебуваємо у стресі, дехто переживає і втрати, вірогідність сварок та конфліктів суттєво збільшилася.

Як же уникнути сварок та ужитися різним сім’ям в одному приміщенні у родичів та у гуртожитках?

Конфлікт з близькими легше передбачити, ніж потім вирішувати

Через повну невизначеність майбутнього і навіть сьогодення ми постійно перебуваємо у стресовому стані. Навіть коли здається, що нормально себе почуваємо – це не так. Можна ходити вулицями, навіть посміхатися, але відчувати себе незахищеними.

Як би там не було, а ми інтуїтивно намагаємось шукати контакт з іншими людьми, особливо близькими. Коли людина не одна, то почуває себе більш захищеною попри всі складнощі. І це одна з причин, чому їдемо саме до родичів (справа ж на тільки в грошах, так?). Тож в одному приміщені довгий час, а не як зазвичай «погостювати», постійно знаходяться власники житла та ті, хто залишив свою домівку через загрозу життю.

Ніхто не може знати напевно, скільки триватиме війна в Україні та коли можна буде повернутися у свою зону комфорту. Тож, щоб уникнути можливих конфліктів з близькими, варто створити деякі правила для всіх. І намагатися їх дотримуватися.

По-перше, варто відразу визначити теми, які вдома не будуть обговорюватися, особливо, якщо вже були якісь прецеденти або ви напевно знаєте, що маєте іншу точку зору з того чи іншого питання.

По-друге, припиніть доводити одне одному свою правоту. І це стосується не лише війни чи політичних поглядів. Ідеться й про побутові питання, про відносини з кимось, про спосіб життя, харчування тощо. Всі вже дорослі люди й кожен звик жити так, як жив до того, як будинок перетворився на «рукавичку». Для кожної людини «правильно» – це його вибір і саме його потреби. Шануйте це.

Намагайтеся також уникати звинувачень (гучніше грюкнув дверима, не помив чашку тощо). Скоріш за все, після такого нападу людина нападе у відповідь, тож уникнути конфлікту навряд чи вдасться. Якщо бачите, що «іскра» вже є – беріть дистанцію. Запропонуйте зробити паузу чи самі переключіться на якісь справи, наприклад, скажіть, що планували пройтись вулицею або вам потрібно зателефонувати друзям.

Не звалюйте всі справи на себе, але й не перекладайте все на іншу людину. В обох випадках це викличе втому і роздратування. Розподіліть обов’язки та зони відповідальності, діліться завданнями з іншими мешканцями. Тільки говоріть не завуальовано, не через вимоги, а за допомогою побажання: «Мені потрібна допомога. Ти не міг би сходити за продуктами?». Водночас пропонуйте і свою допомогу, запитуючи: «Я можу допомогти?».

Добре, якщо зможете знайти якісь справи, які можете виконувати разом. Наприклад, дивитися фільми, полоти город, готувати вечерю тощо.

І спробуйте промовчати хоча б на деякі висловлювання близької людини, якщо є на це сили. Зрозумійте, що не тільки вам потрібен час, можливість випустити пар та/або отримати підтримку.

Як ужитися з незнайомими людьми?

З однієї сторони, з чужими людьми жити складніше, ніж з родичами, особливо у гуртожитках та місцях розміщення людей. Ви не знаєте чого очікувати, як поставити на місце тих, хто голосно говорить чи займає конфорку на плиті. Та й взагалі не розумієте, як знайти себе у цьому хаосі.

З іншого боку – ви нікому нічого й нічим не зобов’язані. Це головне. І важливо пам’ятати про це постійно! Ви така сама людина, як і та, що миється у душі, або готує щось смачне на загальній кухні. Чому про це важливо сказати? Тому що дуже багато людей не можуть постояти за себе без конфліктів та рукоприкладства. Саме заявити про себе… собі. Так, якщо зараз зайнято, ви можете почекати, але сказати іншим, що тепер ваша черга зробити те чи інше. Ви можете попросити говорити на пів тону тихіше, коли інші вже відпочивають, а хтось вирішив «травити анекдоти».

Водночас спробуйте не вдаватися до агресії та вимагати якогось особливого ставлення до себе. Незалежно від того, з ким сьогодні ви змушені ділити будь-який простір, відносини між людьми завжди може покращити доброзичливість. Визнайте, що у такий складний час та непрості обставини певне напруження відчувають усі. Але спробуйте зберігати спокій та позитив, адже це у ваших інтересах – берегти психічне здоров’я вкрай важливо.

Говоріть про важливі для себе речі, про те, що вас турбує. Не замовчуйте події, які відбуваються, але піклуйтеся про те, щоб обговорення війни не перетворювалося на токсичну розмову.

Коли багато людей вимушені жити в одному помешканні, також потрібно знайти можливість побути наодинці із собою. Нехай це буде щось, що надихає вас, дає якійсь спокій чи розслабленість. Щодня знаходьте трохи часу і робіть щось для себе — прогуляйтеся вулицею, заведіть щоденник або подивіться серіал. Перегляд новин нехай зачекає.

Допоможіть дітям адаптуватися, при цьому не замовчуючи причин того, чому змушені жити саме так і саме тут. Потрібно м’яко, але чітко пояснити чому ви виїхали з дому, чому вимушені залишатися у цьому місці та що насправді відбувається. Навчіть їх правилам поведінки в оселі. В ідеалі – організуйте та дотримуйтесь розпорядку дня. Створіть якісь щоденні маленькі ритуали, щоб стабілізувати психіку. Режим сну та приймання їжі допоможе й біологічному годиннику розуміти що відбувається, і жителям однієї оселі спланувати день.

Бережіть себе та близьких. Війна скінчиться. Ми всі повернемось додому. І все буде добре.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі