Як ветеринарний центр«To you» у Слов’янську бореться за життя безпритульних тварин

Іноді життя підкидає такі виклики, що здається: мрія надто велика, щоб її можна було здійснити за одне життя. Але це не зупиняє тих, хто по-справжньому вірить у свою мету. Для Юлії Пятирубльової, ветеринарки зі Слов’янська, такою метою є допомога безпритульним тваринам і зменшення їхньої кількості на вулицях міста.

«Просто є такий, так би мовити, легкий «бзік», — вирішити проблему безпритульних тварин, навіть на базі нашого маленького міста. Я розумію, що це мрія за межами життя, що я її не розв’яжу. Але саме тому мотивація не зникає. Щодня встаєш і розумієш, що купа роботи. Немає приводу зупинитися», — пояснює Юлія свою діяльність у прифронтовому місті журналістам «Слов’янських відомостей».

Початок великої справи у маленькому місті

До 24 лютого 2022 року Юлія займалася стерилізацією тварин у Краматорську, співпрацюючи з різними благодійними фондами та програмами, зокрема UAnimals та GGI. Коли війна охопила регіон, вона свідомо вирішила залишитися у Слов’янську.

«Я не могла покинути 200 собак у притулку «Дай шанс». Разом із директоркою Іриною Орловською та ще кількома волонтерами ми доглядали за ними. А вони, своєю чергою, врятували від паніки, страху… від цього всього», — згадує Юлія.

Після початку активних бойових дій військові почали привозити врятованих на фронті тварин до Слов’янська. Крім того, деякі власники покидали своїх собак та котів під час евакуації. Саме тоді Юля разом із колегою Юлією Забабуреною вирішила долучитися до важливої місії — рятувати та стерилізувати тварин. Спільне ветеринарне минуле, щире бажання допомагати та співпраця, яка почалася з того, що Юлії доводилося возити безпритульних собак у Краматорськ, привели до рішення відкрити власний ветеринарний центр у Слов’янську.

 «Нас двоє, і обидві — Юлі. Так і народилася назва нашого ветеринарного центру — "To you"», — пояснює вона.

У ветцентрі вони продають ліки та корми, аби мати можливість жити й працювати, але головна мета — порятунок тварин, є першочерговою. Дивлячись на ситуацію, що склалася у Слов’янську та прилеглих населених пунктах, жінки вирішили сфокусуватися на лікуванні та стерилізації, і тепер їхня щоденна робота присвячена саме цьому.

«Це моя зарплата. Просто я вже виростила сина, посадила дерево, побудувала дім, і тепер трохи в іншому напрямку розвиваюся», — посміхається Юлія. «Ми оплачуємо стерилізацію з власних кишень, без спонсорів. Тобто у нас є продаж кормів та ліків і з цих коштів оплачуємо і транспорт, і все інше. Трохи складно, але поки що витягуємо самі».

За її словами, центр займається стерилізацією близько 100 котів і 15–20 собак на місяць. Це та «крапля в морі», про яку вона згадувала на самому початку розмови. Але навіть така «крапля» щомісяця рятує сотні життів, зокрема й з прилеглих населених пунктів.

«Раз на тиждень, найчастіше у неділю, ми забираємо котів та собак на стерилізацію з інших населених пунктів Слов’янської громади й взагалі Краматорського району. У цьому плані нам дуже допомагає Василь Хоменко (місцевий активіст, ветеран — ред.), який виїжджає у те чи інше село, забирає тварин і привозить до клініки. Вже ввечері, коли вони виходять з наркозу й ми переконуємося, що все в порядку, відвозить їх додому та віддає власникам. Це все робимо безплатно, або за якісь символічні кошти», — каже колега ветеринарки Юлія Забабурина.

Найчастіше, за її словами, люди звертаються з котами, адже їх легше привезти, а ось з собаками є певні труднощі.

«Якщо це бездомна собака, то її важко спіймати й для цього потрібен професійний відлов, до того ж потрібне місце для перетримки після стерилізації. Цього, на жаль, немає», — каже ветеринарка.

Проблему частково вирішували з допомогою БФ «12 вартових», які займалися відловом у Краматорську. Проте під час ракетної атаки на Краматорськ 18 червня двома російськими ракетами був зруйнований стабілізаційний пункт для тварин фонду і все, що волонтери накопичували роками. Зокрема йдеться про клітки, бокси, медицину, препарати, вакцини… не постраждав тільки рентген для тварин. Тоді у клініці на лікуванні перебували 23 тварини: 17 — у вольєрах та вигульнику, 6 — в боксах та клітках після операцій. Всі тварини вижили, однак 4 з них отримали важкі контузії. Внаслідок цього клініка була змушена зачинитися, тож і співпраці з ними не було. Але зараз, за словами Юлії, є надія на повернення і це дасть змогу поновити спільну роботу.

Крім фінансових труднощів та відсутності професійного відлову, є й інші виклики. Зокрема нестача людей.

«У нас є людина, але вона і доглядає за тваринами, і асистує на операціях», — говорить Юлія.

Зараз у центрі живуть близько 40 котів і дві собаки. Решта тварин знаходяться на перетримці, бо доглядати всіх у клініці просто немає можливості. І це також є величезною проблемою, оскільки важко знайти людей, які можуть розмістити у себе кількох собак чи котів, особливо якщо вони хворі й не можуть самостійно пересуватися, зокрема їсти, виходити в туалет тощо. Наразі у центра є лише три людини, які погоджуються брати хворих тварин а деякий час і доглядати за ними. Лежачих тварин намагаються не брати на перетримку, оскільки ті потребують постійної уваги й багато часу. До того ж є розуміння, що це «тимчасовий фактор» і врятувати таких собак і котів неможливо.

У самої Юлії вдома живуть чотири собаки-інваліди. Один з них, якому вже рік, пересувається, наче кенгуру, бо не може добре ходити й тільки стрибає, але, як каже ветеринарка, «він обслуговує себе сам, тобто може поїсти, сходити в туалет тощо».

Ще одна проблема, про яку мало говорять, — висока вартість будівництва вольєрів, які могли б допомогти з перетримкою. Якісний вольєр, який витримає велику собаку, обходиться приблизно в 37 000 гривень.

«Ніхто не хоче за це братися. Це, напевно, найбільша проблема зараз», — каже Юлія.

Порятунок з-під обстрілів

На жаль, війна триває й активні бойові дії, обстріли лише посилюються на Донеччині. Військові продовжують вивозити тварин з «нуля», аби врятувати життя чотирилапих і завдяки «сарафанному радіо» знають, куди везти котів та собак, що опинилися у небезпеці.

«Ось цю дівчинку вивезли з району Добропілля. Їй довелося видаляти одне око, адже його врятувати було неможливо. А ось цей хлопчик мав сильну контузію. Зараз він вже відновлюється. Ми побудували йому вольєр та відправили на перетримку», — розповідає Юля історію двох собак.

Бувають і випадки, коли місцеві жителі, що опинилися у зоні активних бойових дій, не можуть евакуюватися саме через своїх тварин. Одним із найбільш емоційних моментів під час спілкування стала розповідь про евакуацію людей та тварин із Корового Яру (поблизу Ямполя). Місцева жінка не могла виїхати й залишивши своїх тварин під постійними обстрілами та благала волонтерів і рятувальників вивезти її улюбленців. На відео, яке вона записала, неможливо дивитися без сліз…

Усвідомлюючи, що всього за п'ять кілометрів від її дому пролягає фронт, і можна загинути щохвилини, вона до останнього відмовлялася від евакуації, наполягаючи, щоб спочатку врятували тих, хто не може сам про себе подбати.

Як згодом написала Ірина Орловська, вдалося врятувати чотирьох собак, але місця для розміщення у притулку вже не було. Тоді оголосили збір коштів на будівництво вольєру.

«Крім того вивезли з Корового Яру п'ять котів. Місце, з якого їх забирали, просто стерли з лиця землі. Жінка, яка виїхала звідти, розповідала, що збиралася ще почекати, бо не могла покинути напризволяще собак і котів, але їй сказали: «Все, остання евакуація звідти, все, туди більше ніхто не поїде», — розповідає Юлія.

Вона згадує, що коти були «закопчені та перелякані», але врятовані. І сьогодні вони також знаходяться у клініці.

«Була б можливість, ми б усіх забрали, — каже ветеринарка. — Але я розумію, що це неможливо».

Наприкінці цієї історії можна додати лише те, що кожна врятована тварина — ще одне нагадування, що не можна кидати своїх улюбленців напризволяще і що навіть у найтемніші часи є ті, хто не зраджує. І поки такі люди, як Юлія, щодня борються за життя, їхня велика мрія — світ без безпритульних тварин — залишається живою.

 

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі