Як війна вплинула на психологічний стан дітей у Слов’янську
Сьогодні у Слов’янську майже 50 тисяч людей, які не виїжджали попри війну, або повернулися з евакуації. І серед них багато сімей з дітьми.
Впоратися з тим, що сьогодні відбувається навколо, важко навіть дорослим, а дітям – ще складніше. Проте вони не можуть в силу свого віку точно визначити, що саме їх турбує, чому виникають ті чи інші психологічні проблеми, зокрема, поганий настрій, відчуття тривоги, відсутність сну або апетиту. Більш того, не пов’язують це напряму з війною. І батьки у тому числі.
«До мене звернулася мама дівчинки-підлітка зі скаргами на поганий апетит у доньки, відсутність нормального сну. Після більш детального спілкування порадила спочатку звернутися до сімейного лікаря (він призначить відповідні лікарські препарати для підтримки) та масажистки, яка сьогодні працює у нашому закладі. Тільки після того, як трохи стабілізується стан, тобто зняття напруги за допомогою масажу, що розслаблює тіло та знімає м’язову скутість, можна почати працювати на психологічному рівні. Тоді вже людина зможе адекватно сприймати інформацію, чути та впроваджувати якісь поради та усвідомлено робити ті чи інші справи», – розповідає дитяча психологиня відділення медичної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді» КНП СМР «Міська лікарня № 1 м. Слов’янськ».
Багато хто думає, що такі ситуації є такими, що це не пов’язані з війною. І що з ними можна впоратися, наприклад, зайнявши чимось дитину. Насправді це не так. Діти гостро відчувають навіть не тривогу, пов’язану з обстрілами чи сиренами, а напруженість і самотність, особливо у прифронтових регіонах.
«У місті майже немає дитячих секцій, окрім спортивних. Подекуди хоча б вони ще є. Але більшість сидить вдома з гаджетами у руках. Вони не відвідують гуртки, не ходять на танці, не можуть подовгу гуляти на вулицях. Та й друзів не так багато, як це було до війни, бо більшість все ж таки поїхали у більш безпечні регіони й поки що не планують повертатися через безпекову ситуацію. Виникає певна ізоляція… Знаєте, я бачила як малеча, яку привели до мене батьки, зустрілися біля дверей кабінету та почали обнімати один одного. Незнайомі між собою діти, розумієте? Їм не вистачає спілкування, тактильності, гри з такими самими, як вони. Але це маленькі діти, які поки що не можуть ховати свої почуття та думки. З підлітками все інакше».
За словами психологині, дуже важливо, щоб батьки приділяли дітям набагато більше уваги, ніж до війни. Навіть, якщо здається, що з дитиною все в порядку. А в деяких випадках – «залишити у спокої», але про це розповімо у наступному матеріалі про те, як підтримати себе та своїх дітей під час війни.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
