Як війна впливає на інтимне життя, чи можна займатися сексом та як вберегти лібідо

Війна круто змінила геть усі правила нашого життя, зокрема й інтимного. Це не просто стрес, в якому ми звикли жити через ритм життя, якісь негаразди або аврали на роботі. Це справжній шок для людського організму та психіки. І кожна людина реагує на нього по-різному.

Більшості людей вкрай важко зосередитись на власних відчуттях під час стресу. Додати сюди нервове перевантаження, занепокоєння та страх за життя, то взагалі вже нічого не хочеться. Тим більш – сексу. І навіть поцілунків. А тут ще й сирена лунає всю ніч, і вдень не залишає в спокої. Та й переселенцям у цьому питанні не набагато простіше, оскільки життя перевернулося догори дригом.

А буває й все навпаки – чоловік або жінка починає відчувати просто шалений сексуальний потяг. При цьому людина починає шукати в собі якісь негаразди або винуватити у тому, що відчуває.

Чому так буває та що робити, щоб налагодити інтимне життя? А головне – чому це дійсно важливо зробити?

Чи можна взагалі займатись сексом під час війни?

Не тільки можна, а й потрібно, адже це є нормальною потребою організму. Фізичні можливості або якісь сексуальні звички можуть змінитися, але це не привід відмовлятися від базових бажань та реакцій. Навіть попри такі зміни через стрес, як передчасна еякуляція, відсутність ерекції у чоловіків або зміни менструального циклу у жінок.

Наша психіка сильно травмувалася через війну. Ця травма посилюється коли включається чергова сирена або відчувається тремтіння землі через вибух. А ще й новини, які ми постійно читаємо та шукаємо відповіді про «завтра».

Відсутність інтимного життя тільки посилює нервове напруження, оскільки підвищується рівень гормонів. Надниркова залоза з подвоєною силою виробляє кортизол – гормон стресу, який пригнічує вироблення статевих гормонів (тестостерону й естрогену). Додайте сюди ще й адреналін… Тобто вплив на ендокринну систему через постійне перебування у стресі колосальний. А секс якраз і забезпечує якісний вихід гормонів, тож можна зменшити ризик додаткової травматизації.

До того ж, секс – це й емоційний зв'язок. Ми нібито говоримо своїй близькій людині: «Я з тобою, я поряд». Під час війни як ніколи необхідна підтримка одне одного.

Так, дійсно, у багатьох людей може виникати питання про те, як займатись сексом, якщо «все погано» та «який тут секс, якщо може «прилетіти». Але ж ніхто не змушує вас кохатися у підвалі під час сирени чи обстрілів.

Інша причина відмови від сексу є у людей, які виїхали зі Слов’янська чи іншого міста, що постійно знаходиться під ворожими обстрілами. «Як я можу це робити, якщо у моєму місті люди страждають, а ми тут, у безпеці, про якийсь секс думаємо?» Це вже включився «синдром вцілілого». Відчуття провини не дає розслабитись й отримати задоволення. І тут варто просто зрозуміти, що ви не можете вплинути на тих, хто і де залишився. Тим більш, не впливає на це факт того, чи є у вас інтимне життя, чи його немає.

Звідки береться сильне бажання?

Через війну та сильний стрес, лібідо може навпаки значно підвищитися. Найчастіше це пов’язано з тим, що секс використовується як швидкий антидепресант. Це також нормально. Секс викликає полегшення, розслаблення і задоволення як у жінок, так і у чоловіків. Мужньому роду чомусь з дитинства «заборонено» плакати або шукати «прихисток» на грудях жінки, а тут вони можуть отримати абсолютно легітимні обійми.

Тож, якщо дуже хочеться сексу, не треба звинувачувати себе. Це своєрідна допомога організму й абсолютно адекватна реакція на стрес. Це фізіологія.

Що робити, якщо немає порозуміння між партнерами

Якщо одна людина хоче, а друга – ні, то потрібно якось підлаштовуватися обом. Не може бути жодного насилля і тиску. Найчастіше, як у старих та нічим не підкріплених у реальному житті анекдотах, саме жінки під час сильно стресу не хочуть інтимних стосунків. Тож і статевий контакт можуть розцінити як прояв насильства з боку чоловіка.

У такому випадку краще зробити банальне, проте дієве – сісти й поговорити. Людина, яка не готова до інтимних стосунків зараз, може пояснити, що такий стан виключно на даний час, але відмовка не означає, що саме партнера не хочуть.

Є одне класичне правило в сексології: той хто хоче більше, має підлаштуватись під того, хто хоче менше. Тож… жодного тиску!

Не нехтуйте легкими обіймами, поцілунками. Якщо на вулиці тиша – прогуляйтеся вдвох, як колись… Будьте чуйними та дочекайтесь моменту, коли ваша кохана людина зможе заплющити очі й чути лише вас. А не «тримати вуха» на тому, що відбувається за вікном.

Як бути, якщо пари вимушені бути на відстані?

На жаль, такою є реальність сьогодення. Внаслідок війни багато жінок з дітьми поїхали за кордон, а чоловіки залишились вдома. Або стали до лав ЗСУ й захищають країну від ворога. Як би там не було, а й ті, що живуть на відстані, мають потреби у сексі.

Так, жодні слова не можуть замінити дотик коханої людини. Але ж можна писати одне одному теплі та «гарячі» повідомлення, або спробувати розслабитись завдяки сексу по телефону (краще за допомогою спеціальних додатків або мереж). Діліться з партнером власними еротичними фантазіями, пообіцяйте реалізувати все під час зустрічі. І не забувайте, що є дієвий спосіб розслабитись, якщо ви залишились після спілкування з коханою людиною із сексуальним бажанням наодинці. Спробуйте самостійно зняти напругу. Попри війну життя триває, тож не відмовляйте собі в задоволенні.

І на останок. Пам’ятаєте, нам казали, що у СРСР сексу не було? А він був. І навіть під час Другої світової війни секс був. Як доказ – ціле покоління дітей війни. Тож люди, які жили в той час, не тільки адаптувались до умов війни, а й вціліли. Зокрема й завдяки коханню.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі