Як живе єдина українська церква у Слов’янську під час війни
Вже 9 місяців триває повномасштабна війна, розв’язана росією проти України та мирного населення.
Саме на Донеччині сьогодні точаться найбільш запеклі та жорстокі бої. Зовсім поряд зі Слов’янськом. Лише за 50-70 км. І весь час тут звучить молитва за Україну, за її воїнів, за мирних людей, як це й було від самого початку загарбницької війни – з 2014 року. Попри все, у місті не зачиняє свої двері єдиний в місті Храм Української православної церкви святого апостола Андрія Первозванного.
«На якийсь час мені довелося поїхати з міста, проте церква все одно працювала. Були богослужіння, можна було зайти та помолитися, запалити свічку… На той період тут був отець Микола, віряни. Ми ніколи не зачиняємо двері», – каже отець Савва.
За його словами, дуже багато людей поїхали з міста, коли почалися активні бойові дії поряд з містом, тривали обстріли самого Слов’янська. Сьогодні люди вже повертаються, але масовості поки що немає. Тож і на служінні людей не дуже багато.
«Приходять люди. Не так, як було раніше, але приходять. Замовляють молебні та панахиди, моляться за здоров’я рідних та близьких. А ще за українських воїнів, які сьогодні боронять нашу країну від ворога», – каже священник.
Інколи люди приходять із проханням про допомогу.
«Не можу сказати, що у нас багато «гуманітарки», але якщо є щось – ділимось. Нещодавно до нас завітали волонтери, які привезли продукти, то ми все вже роздали. А буває, що приходить людина, якій просто немає чого їсти. Тож намагаємось підтримати, чим можемо. Хтось прийшов та приніс у церкву хліб, муку, масло. Хтось цукерки чи фрукти. А у декого й цього немає. Тож допомагаємо. Чим багаті, як то кажуть».
В єдиному українському храмі Слов’янська постійно звучить молитва за українських військових. Та й самі вони приходять, навіть коли приїжджають на кілька днів з передових позицій у місто. Тут вони отримують духовну підтримку, благословення. Іноді й деяку іншу допомогу, по можливості (каремати, спальні мішки тощо). Власне, як це було й до початку повномасштабної війни.
У День десантно-штурмових військ Збройних сил України завітали військові 95 бригади. Разом з отцем Саввою вони проїхали по місцях найзапекліших боїв у Долині, Кам’янці, Довгенькому та Сухій Кам’янці, до Ізюма. Після перемоги тут будуть встановлені пам’ятники воїнам, які ціною життів і надзусиль не дали російським окупантам пройти до Слов’янська і Краматорська, аби захопити Донбас. А поки що це 18 українських прапорів, поряд із якими вони зупинялися, воїни клали квіти, отець Савва служив панахиду, читав молитву та казав Слово…
Нещодавно у ПЦУ дозволили громадам самим вирішувати, коли святкувати Різдво – 25 грудня чи 7 січня. Це питання дуже схвилювало багатьох українців, зокрема і у Слов’янську.
«Цьогоріч ми святкуватимемо 7 січня, як і було раніше. Дуже багато людей поїхало, дуже. То як я можу за них приймати рішення? Повернуться – обговоримо всі разом. Далі вже побачимо. Та й взагалі, хіба це є найголовнішим? Головне – це чистий розум, добра душа, тверда віра, порядність кожної людини. Це фундамент. Це те, на чому будується не тільки церква, а взагалі все і всі – люди, суспільство, країна. Починати треба з самих себе. Тоді буде лад, мир і жоден ворог не зможе навіть ступити на нашу землю», – впевнений отець Савва.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
