Загальнонаціональна хвилина мовчання
Щоденно о 9 годині зупиніться, де б ви не були і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.
Минуло три роки з часу загибелі Гакова Олексія Васильовича.
Олексій Гаков народився 13 серпня 1981 року в Слов’янську. Закінчив одинадцять класів школи № 12, потім отримав спеціальність автослюсаря у професійно-технічному училищі № 57. Але працевлаштуватись за професією не зміг – був кінець 90-х, і молодого хлопця без досвіду роботи нікуди не брали. Тому Олексій, як і багато слов’янців у ті роки, долучився до чисельної армії «посудників» - пішов працювати у керамічний цех, яких у ті роки створювалося дуже багато. «Часи були важкі. Виживали, як могли», - пригадує мати Любов Гакова, яка сама виховала двох дітей – Олексія та його старшу сестру Світлану. Виробництву кераміки Олексій Гаков присвятив 20 років.
Довелося хлопцю побувати і за кордоном – деякий час він працював на автозаводі в Чехії. Був добрим та чуйним. Любив рибалити, допомагав друзям на пасіці. На жаль, сім’ю створити не встиг.
Олексій Гаков трагічно загинув влітку 2022 року на подвір’ї власного будинку, що знаходиться на вулиці Рибалко у Північному мікрорайоні. Вдень 3 липня вони разом з матір’ю проводжали сусідів, які заходили до них у гості. Повернутися до будинку не встигли.
«Коли стався «прильот», син був за три метри від мене. Більше я нічого не пам’ятаю. Це був справжній жах. Все відбулось миттєво», - каже Любов Гакова.
Олексій отримав смертельну мінно-вибухову травму голови. Мати вижила, потрапивши до лікарні з важкими пораненнями – їй пошкодило ногу, плече, відірвало пальці на руці. Згодом вона отримала інвалідність 2 групи.
Олексія Гакова поховали на центральній алеї Північного кладовища – поруч з рідними.
Ми памʼятаємо.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
