Загинув житель Слов'янська Олександр Пяст

Невимовний біль охопив моє серце, коли я дізналася, що мій учень, випускник 2005 року Билбасівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відійшов у вічність, захищаючи суверенітет та незалежність нашого рідного краю, честь і гідність свого народу.

 

Йому було лише 36 років, коли в одному із запеклих боїв Олександр Пяст , як і багато інших мужніх українських захисників, поклав своє життя на вівтар Батьківщини.

 

Такий неймовірно болючий пост у Фейсбуці написала вчитель Олександра - Ольга Кисельова.

 

Не висихають сльози нашого народу, один за одним у засвіти йде молодий цвіт української нації.

 

З 2014 року Олександр служив у лавах Збройних сил України. Протягом 9 років він удень і вночі боронив Україну від російського агресора, щоденно дивлячись у вічі смерті.

 

Але ніщо не змогло зламати сильний дух молодого воїна, його патріотизм, життєвий оптимізм, жага до знищення ворога надихали на боротьбу за територіальну цілісність та недоторканість України. Для нього Батьківщина понад усе.

 

Ще в шкільні роки Сашко був добрим хлопчиком, спокійним, товариським, чесним та чуйним, завжди готовий прийти на допомогу однокласникам, учився в міру своїх сил, не цурався рідної мови. Ніхто з однолітків у ті шкільні роки й гадки не мав, що в майбутньому, у важкі часи для нашої України, він стане на захист рідного краю.

 

Його мужній бойовий дух, сміливість, патріотизм та незламність викликають у мене, однокласників, односельців гордість та захоплення. Олександр є справжнім героєм нашої Слов’янської громади, рідного селища Билбасівка. Адже завдяки йому та мільйонам іншим воїнам ми, мешканці селища Билбасівка, не втратили нашу землю, а маємо можливість продовжувати жити на ній, дихати нашим повітрям та нести гордо ймення українець.

Ім’я Олександр Пяст буде викарбуване золотими літерами на сторінках боротьби українського народу за свою державну незалежність.

 

Життя людини є Безцінним, душа - Безсмертна, а пам'ять про героя - Вічна.

 

Важко знайти слова втіхи, коли ненависний російський агресор забрав життя молодої людини, котра була найкращою, найулюбленішою, найріднішою в матері, бабусі, брата, дітей. Нехай добрий, світлий спогад про Олександра назавжди залишиться в серцях рідних, друзів , однокласників, військових побратимів, усіх, хто знав, любив, поважав його. Адже спогад є сильніший , ніж смерть, бо він чесно прожив своє коротке життя, віддавши його заради порятунку Української держави та народу.

 

Співчуваю рідним і близьким. Щиро розділяю біль втрати та схиляю голову в глибокій скорботі.