Жителі Слов’янської громади можуть знайти новий дім у безпечному селі на Вінниччині
Рейтинг користувача: 1 / 5
«У мене діти, двоє котів та собака, куди я поїду? Хто і де нас чекає? Де ми будемо жити? У якомусь садочку чи спортзалі? Я все життя прожила у власному будинку, звикла до землі, до власного простору. Не хочу жити десь у приймах», — каже жителька села Ярова Людмила. І такі слова віддзеркалюють побоювання багатьох, хто стоїть перед важким вибором.
Для багатьох українців війна стала причиною пошуку нового дому. Жителям Донеччини, які найбільше потерпають від бойових дій, доводиться шукати його у відносно безпечних регіонах. Багатьом — на постійне проживання, адже Росія залишила їх без будинків та навіть цілих населених пунктів.
Однак можливості знайти не просто прихисток, а й розпочати нове життя у безпечному регіоні є. Особливо для тих, хто звик жити у приватних будинках у селищах, не боїться роботи та готовий створювати умови для власного комфорту. А головне, люди можуть оселитися як тимчасово, так і назавжди у тихому регіоні, зберегти себе та своїх дітей від обстрілів та забезпечити навчання вже не в дистанційному форматі, а у теплих класах серед однолітків. Зокрема, для сімей з дітьми пропонують переїзд до одного із сіл Вінницької області — Ладижинські Хутори, розташованого між Гайсином та Ладижином. Олег Миколайович Ліщук, вчитель місцевої школи, розповів журналістам «Слов’янських відомостей» про умови, що чекають на потенційних мешканців.
Село, де можна почати спочатку: природа, простір і підтримка
Ладижинські Хутори розташоване між районним центром Гайсин та містом обласного значення Ладижин. Воно знаходиться в екологічно чистому та привабливому місці з чудовими краєвидами. Зовсім поряд протікає річка Південний Буг, а одразу за селом є ставок та ліс.
Село, де проживає від 400 до 500 людей, має діючу сільську раду. Це важливий орган місцевого самоврядування, готовий допомагати вирішувати різноманітні питання мешканців. До центру громади — 20 км асфальтованою дорогою, є регулярне автобусне сполучення.
Тут є гарний та дуже теплий дитячий садочок, який радо прийме малечу родин-переселенців.
Село також має власний клуб, де можна проводити різноманітні заходи.
Школа – справжнє серце громади
Особлива гордість села — місцева школа. Вона розташована у типовій двоповерховій будівлі з великим спортзалом, де є майданчики для волейболу, баскетболу, гандболу та мініфутболу.
Крім того, є зала для настільного тенісу та зала для занять музикою з фортепіано.
«Це двоповерхова школа з паровим опаленням, дуже тепла. Майже на 80% вікна замінені на металопластикові. Є чудова їдальня, холодна та гаряча вода, санвузли в приміщенні, інтернет, комп'ютерний зал, сучасні класи. Також є великий спортивний зал, додатковий зал для гри в настільний теніс, музичний зал з фортепіано, новозбудоване бомбосховище з потрібними засобами (вентиляція, обігрівачі тощо)», — каже Олег Миколайович.
Він також додав, що діти у школі дуже активні, завжди беруть участь у всіх шкільних та міжшкільних змаганнях. Крім того, до школи приїжджає шкільний автобус, який забирає діток із сусідніх сіл.
Житло для переселенців та «майбутніх місцевих»: до 200 вільних будинків
Через зменшення кількості дітей у школі та враховуючи періодичні зміни МОН щодо закладів загальної освіти, громада розпочала активний пошук родин із дітьми, аби зберегти навчальний заклад. У селі є близько 200 вільних будинків, за словами голови сільської ради, які підходять для тимчасового проживання.
«Будинки дуже різні. В якихось можна одразу жити, якісь потребують зусиль для приведення до ладу. А якщо якийсь будинок сподобається родині, але потребує ремонту або облаштування і в ньому немає потрібних умов одразу, можна тимчасово (до моменту переїзду) пожити в іншому за невелику плату, або навіть скористатися кількома варіантами безкоштовного проживання», — пояснює Олег Миколайович.
Власники домогосподарств йдуть назустріч, розуміючи, що потрібно зберегти школу та допомогти людям у біді. «Чому будинок має просто пустувати, якщо в людей така біда», — зазначає чоловік, підкреслюючи свідомість більшості мешканців. І додає, що переважно громада зацікавлена саме в родинах із дітьми, але «якщо дітей в сім’ї немає і є бажання переїхати до нас, щось обов’язково придумаємо». Сам він вже активно шукає та фотографує вільні будинки, яких наразі близько 20 з понад 200.
«Є вільні будинки для проживання за невелику орендну плату чи тільки за комунальні послуги, у тому числі й з правом викупу. Є такі, що продаються. Іноді пошук власників та отримання дозволів продаж або на ремонт (якщо йдеться не про косметичний) потребує часу та зусиль, адже не завжди вдається знайти їх швидко або узгодити зручний час для огляду. Але ж це все можна вирішити, і ми готові підтримати тих, хто цього потребує, бо наша мета — знайти порядних людей, які готові стати частиною громади», — каже чоловік.
За його словами, на нових мешканців будинку можуть чекати деякі нюанси:
«Наприклад, якщо в будинку довго не жили, територія біля нього може бути зарослою. Якщо не було проведено воду в дім, а криниця замулена, її треба чистити. Фінансової допомоги від місцевих спонсорів у селі немає, але громада готова фізично допомагати приводити будинки до ладу».
Наразі розпочався й пошук благодійних та гуманітарних організацій, які готові будуть фінансово або будь-яким іншим способом допомогти з облаштуванням будинків та побуту.
«Село не газифіковане, тому опалення переважно пічне. Це може стати викликом для міських жителів, звиклих до іншого рівня комфорту. Хоча свідомі люди розуміють, що краще перетерпіти, поборотись, зробити собі поступово цю зону комфорту. Але якщо вони розуміють, що не летять бомби, ракети та готові докласти зусиль для облаштування побуту своєї родини, то це інша справа», — додає він.
Можливості працевлаштування
Потенційно найбільше роботи є в Ладижині, де знаходиться Ладижинська ТЕС (не виключено отримання бронювання для чоловіків призивного віку, адже підприємство є критично важливим). Крім того, готове прийняти охочих працювати й велике підприємство «МХП» («Наша Ряба»). Останнє пропонує різні зарплати, залежно від кваліфікації та складності роботи.
«Приблизно це буде від 20 000 до 40 000 гривень. Для зручності мешканців села автобус три чи чотири рази на добу забирає людей та возить на роботу, тобто на це не потрібно буде витрачати час та кошти», — розповів Олег Миколайович.
«До нас вже переїхали сім’ї з різних куточків України. Попри те, що переїзд був вимушений, Ладижинські Хутори стали для них другою домівкою», — каже жителька села Катерина Шаповал.
Враховуючи цю інформацію, можна лише додати, що така можливість — це дійсно шанс на нове, безпечне життя у громаді, яка готова прийняти та підтримати. Якщо ви шукаєте такий прихисток і хочете дізнатися більше деталей про наявні будинки та умови, можете звернутися за номером телефону: 098 0793628 (Вікторія Іванівна).
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
