Життя в умовах стресу: як допомогти собі під час війни

Жити у перманентному стресі важко та складно. Ця війна змінила життя тепер вже всіх українців. Люди втрачають не лише будинки, рідних та речі, а й спокій, можливість щось планувати, у щось вірити, строїти плани.

Дехто вважає, що мешканці Слов’янська вже мають досвід і обстрілів, і евакуації, і життя поза межами рідного міста, тож їм легше адаптуватися до сьогодення. Але тоді, у 2014, все було інакше. Взагалі все. Більш того, саме через те, що раніше довелося пережити під час обстрілів та окупації рідного міста, десь у глибині ми всі вже травмовані. Це не проходить без сліду, залишається в тілі та підсвідомості, а тепер ця травма тільки шириться…

Багато хто зіткнувся через війну з проблемою емоційної нестабільності. Зміна настрою зі скорої перемоги та боротьби можуть різко змінюватися на депресивні думки та страх перед майбутнім. І залишається лише одне питання: «Як жити далі?».

Тож як підтримати себе, якщо пошук відповіді призводить до відчуття безпорадності? Як підтримати себе і не втратити самоконтроль?

Чому важливо повернути внутрішній самоконтроль під час війни

Навіть якщо ми не в силах змінити ситуацію, то можемо скорегувати або змінити своє ставлення до неї. Безпорадність та розпач – стан, коли людина нічого не робить для покращення свого становища, хоч і усвідомлює, що пасивність заважає почати діяти.

Через втрату контролю над власним життям, затяжний стрес, зневіру, пригніченість, розчарування у собі та своїх вчинках може здаватися, що на це неможливо вплинути. Але це не так…

Є кілька дієвих порад, якими можна скористатися, щоб повернути себе до життя. Так, війна зруйнувала не лише наші домівки, а й звичний світогляд. Тож потрібно навчитися справлятися з тим, що не можемо контролювати.

Прийміть ситуацію, щоб продовжувати

Змінити можна тільки те, що залежить від вас. Зупинити війну та обстріли ви не зможете. Повертатися додому під час активних бойових дій та відсутності газу, світла а далі ще й опалення немає сенсу. Так, можна дуже-дуже злитися на щось. З чимось боротися, скаржитися, плакати. Але можете й спробувати прийняти як факт ситуацію, щоб рухатися далі.

Дозвольте собі емоції

Не варто намагатися стримувати власні емоції. Що б ви не відчували – головне це визнати і зробити. Хочеться посумувати – сумуйте, плакати – плачте, побути слабким – побудьте. Але не затримуйтесь у такому стані. Називати речі своїми іменами – це нормально. Ненормально думати, що ви постійно повинні бути «зарядженою батарейкою і посміхатися. Емоційний стан і розпач постійно змінюються, тож не варто їх зовсім уникати.

Рутинні дії

Якщо є можливість, не варто нехтувати режимом. Коли день структурований, це дає відчуття контролю за ситуацією, оскільки можна трохи передбачити, що буде найближчим часом. Займіться чимось, що робили раніше, але закинули під час війни. Якщо немає можливості сходити у спортзал, як раніше, то почніть заняття вдома. Виходьте на прогулянку, візьміть в руки вишивку чи книгу замість моніторингу новин та сидіння у соціальних мережах. Саме такі звичайні речі можуть стати тонкою ниточкою, яка поєднує людину з її нормальним життям. Розробіть графік на день і дотримуйтесь його.

Жодного насилля

Робіть тільки те, що можна, і тоді, коли хочеться, щоб повернути почуття самоконтролю. Тобто, якщо можете і хочете їсти – йдіть на кухню, хочете спати – у спальню, є бажання вийти на двір – йдіть.

Я – є

Зосередьтеся на тому, що ви можете робити й контролювати. Спробуйте подивитися на себе та вглибину себе. Стежте за своїм здоров’ям та зовнішністю, словами й вчинками, емоціями та рішеннями, ставленням до інших і внутрішнім відчуттям. Подбайте про себе.

Допомога іншим

Коли здається, що у вас все погано, спробуйте допомагайте тим, кому ще складніше, ніж вам, як би банально це не звучало. Саме такі дії допоможуть повернути відчуття особистої цінності та переключитися зі своїх емоцій на відчуття оточення. Це також посприяє поновленню психологічної стабільності.

Стратити не можна помилувати

Саме від вас залежить те, куди поставити кому. Спробуйте знайти та побачити хоч щось хороше та зіграти на контрастах. Всі пріоритети та цінності, які були до початку війни, трансформувалися, змінилися. У сьогоднішніх умовах життя в Слов’янську навіть чашка смачного чаю у компанії сусідів чи навіть наодинці – джекпот для психіки. Спілкуйтесь частіше з близькими, радійте сонечку, знайдіть якісь дрібниці, які зможуть підняти настрій. Концентруючись не лише на звуках за вікном, сиренах і тривожних новинах ми підтримуємо себе та свою психіку у стабільному стані.

«А після війни я...»

Вічного немає нічого. Все це колись скінчиться, у тому числі й війна. І ми всі маємо бути готові до життя. Тож не бійтеся мріяти та будувати плани на мирне життя. Коли попереду є мета легше пережити складнощі.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі