Жовто-зелена мозаїка непокори. Прогулянка Шовковичним парком у листопаді (жива історія і фото)
У місті Слов’янську, де слово "прифронтовий" вже давно несе в собі не лише географію, а й психологію, є місце, куди війна нібито не наважується заходити повністю. Це Шовковичний парк. І якщо хтось думає, що листопад тут — це сірість та сльота, він помиляється. Зараз тут саме той час, коли парк вдягає свій найяскравіший, найнесподіваніший наряд.
Журналісти "Слов'янських відомостей" вчора, 13 листопада, відвідали Шовковичний, пройшлися стежками, аби зафіксувати цю красу на фото та відео та поспілкуватися з містянами, яких сподівалися зустріти у парку.
Тепло, що не згасає
Нас зустрів прохолодний, але не пронизливий день. Після дощу, що був напередодні, повітря буквально наповнене чистотою та свіжістю, а сам Шовковичний, попри хмарну погоду, ніби світиться зсередини. Його світло — це поєднання пізнього, ще зеленого листя, насиченої осінньої жовті та раптових, гарячих червоних спалахів. Зараз він наче справжня жовто-зелено-червона мозаїка.
Комунальники попрацювали на совість: доріжки залишаються чистими й ніде не можна побачити сміття. Дуже красиво та охайно виглядають вазони на алеях. Замість очікуваних голих стебел вони наповнені пишними хризантемами й ці квіти, як останній, стійкий акорд, продовжують цвісти, кидаючи виклик першим холодам.
"Мені приємно сюди приходити. Якийсь затишок є… І навіть попри те, що вже майже кінець осені, подивіться які хризантеми красиві. Там далі ще й троянди цвітуть досі. Ну красиво? Увесь парк такий жовто-зелено-помаранчево-червоний. Ось зараз саме час тут гуляти, дуже красиво. Аби ще й мир був", — ділиться враженнями одна з відвідувачок.
А трохи далі від місця нашого спілкування починається алея горобини Ягоди вже набули свого яскравого кольору й як природні намиста, висять над доріжками, чекаючи на перші сильні морози…
Гуляють діти. Гуляє надія
І дійсно, парк наповнений не лише осінніми барвами. Він наповнена й людьми, які прогулюються, відпочивають на лавочках та спілкуються. Звісно, їх небагато і порівнювати з часами до початку повномасштабної війни зовсім недоречно. Але попри все, що відбувається навколо, попри звуки сирен у місті та вибухів здалеку, тут гуляють батьки з дітьми, а на майданчиках вирує звичайне життя; дитячий сміх, який у тиші війни звучить особливо дзвінко й трохи несподівано. Це, мабуть, найважливіший звук у Шовковичному.
Під час прогулянки ми зустріли невелику компанію: дорослі з дітлахами, близько 7-8 років. Вони бігали, стрибали, сміялися… Складалося враження, що святкують чийсь день народження й не самі, а під керівництвом жінки, яка займалась організацією. Вона щось їм казала, збирала разом, пропонувала якісь спільні ігри та дії…
Порушувати цей момент втручанням журналістів, та й будь-яких сторонніх людей, дуже не хотілося. Тож ми просто постояли в сторонці кілька хвилин та пораділи за них і разом із ними.
Звісно, у сьогоднішній ситуації було б набагато краще, аби діти були у безпеці. Не тут. Не у прифронтовому місті, де майже не буває справжньої тиші. Але…
Сьогодні Шовковичний парк — це точка опори, психологічний оазис, куди люди приходять за дотиком до нормальності; тут, серед хризантем і червоної горобини, ти розумієш, що життя не згортається, а тільки глибше вкорінюється в ґрунт. І саме тут зовсім інакше сприймаєш час та цінуєш миті. Просто дивлячись на те, як посеред парку, у прифронтовому місті, містяни або гості міста не відкладають життя на потім, а відзначають свято. Живуть тут і зараз.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
