Справа в тому, що політика Московії, не залежно від того хто при владі ,залишається злочинною і по- сьогодні.
Без знання реальної ситуації та правдивої історії за будь-який період існування Москоського Улусу ми не зможем зрозуміти важливості утримання сильної армії, здатної вести оборонні бойові дії. А те, що їх доведеться вести у патріотів сумнівів не має.
Ми маємо готуватись до оборони від одвічного ворога- москаля.
Логіка дій Кремля була у всі часи і залишається «логікою брехливого хижака» На прикладах історії розглянемо причини війського походу Наполеона на "лапотну"Московію :
- По-перше, Росія грубо порушувала умови Тільзітського мирного договору.
Свого часу Наполеон і Олександр поділили Європу і Південь (землі Турецької імперії) на сфери впливу. Всі німецькі держави були сферою юрисдикції Наполеона. Олександр же отримав право господарювати у Фінляндії, Швеції, Персії, на Кавказі, південній частині Балкан. Але він цей договір постійно порушував. Сам цар , як і його дружина, мати, родичі - всі вони були німцями і мали в Німеччині свої інтереси. Тому він у французькі інтереси настирливо і ліз.
- По-друге, згідно Тільзітських умов Олександр зобов'язався примкнути до так званої континентальної блокади, відмовившись від торговельних зв'язків з Англією. Наполеон надавав блокаді велике значення, але Московія постійно порушувала ці домовленості.
- третє - про що російські історики не згадували ніколи:
Олександр прийняв план генерала Леонтія Беннигсена (теж німця) із захоплення і знищення Герцогства Варшавського. Був укладений таємний договір з Пруссією, з кайзером Фрідріхом-Вільгельмом I. У грудні 1811 двохсоттисячна москальська армія і 80-тисячна прусська армія повинні були вдертися з двох сторін в Герцогство Варшавське, ліквідувати, знищити польську армію, а саму Польщу по цьому чудовому плану перетворити на пустелю.
Наказувалося спалити всі міста, всі містечка й села, викрасти всю худобу, знищити всі запаси продовольства, зруйнувати всі мости. Куди при цьому було діватися 3,5 млн. поляків, залишається за дужками.
Війська вже були зосереджені на кордоні і командири корпусів вже отримали запечатані пакети з секретним наказом про виступ, але кайзер в останню хвилину злякався. Коли говорять про першу армію Барклая де Толлі, другу армію князя Багратіона, третю армію графа Тормасова, забувають або не хочуть додати, що це і були війська, зосереджені для вторгнення.
Було вирішено провчити російського царя і відбити в нього бажання протягувати руки до того, що йому не належить. Тому Наполеон і задумав превентивну боротьбу з дуже обмеженими цілями.
Похід на Москву в його плани не входив. За попереднім планом він не збирався йти далі лінії Західна Двіна, Березина, Дніпро. Війна у нього була розрахована на два роки. Але біс поплутав і він замість того, щоб залишитися у Вітебську, де спочатку сам оголосив, що війна припинена, починаємо облаштовуватися, він вирішив дати генеральний бій і поперся в Смоленськ. А потім і до Москви. І, як вам скаже будь-який історик, саме 36-денне безглузде сидіння в Москві його і згубило. Це його стратегічна помилка. Лише дурень, або брехливий політик, може стверджувати про перемогу
«расєйського духу» у цій війні. Війська Наполеона не витримали раптової, лютої зими і хвороб та почали відступ в теплу Францію.
І Олександр, і вище військове командування, у тому числі військовий міністр Барклай де Толлі (шотландець Майкл, який’’ раптом ’’став істинно російським генералом Михайлом Богдановичем) не сумнівалися в тому, що західні губернії будуть втрачені. Вони знали, що у Наполеона була найкраща в світі армія, сам він великий полководець, тому доведеться чимось жертвувати. І був розроблений оборонний план Барклая де Толлі. Приблизно такий, як у Польщі. Згідно з ним, треба було вигребти всі ресурси із Західних губерній, забрати всіх здатних стати під рушницю чоловіків, максимально вигребти запаси продовольства на складах. А все, що можна, палити і руйнувати.
Цей план був здійснений. Принаймні, за рекрутами і продовольством. Було створено 27 великих складів. Просто незбагненно, як вони змогли стільки вигребти з цих бідних земель! У засобах не соромилися. Було наказано: «вживайте найсуворішу військову екзекуцію». Тобто тих, хто не згоден - пороти, в крайніх випадках можна розстрілювати. У квітні 1812 було введено військовий стан, а закони воєнного часу дозволяють стратити кожного, хто чинить опір.
Що стосується руйнувань, то багато чого вціліло тільки з тієї причини, що французи наступали дуже швидко. Цю війну волею-неволею порівнюєш з війною 1941-го. Вона і почалася на два дні пізніше: німці напали 22 червня, французи 24-го. Французи увійшли до Смоленська 17 серпня за новим стилем, а німці увійшли 26 серпня. Але ж німці їхали на автомобілях, мотоциклах, бронетранспортерах, викидали парашутний десант. І їх наступ називався блискавичним - бліцкриг. А як тоді охарактеризувати наступ французів, які їхали на конях, а в своїй більшості йшли пішки?
Давайте називати речі своїми іменами: москалі не відступали, героїчно обороняючись, як вони люблять писати, а бігли. Від Вільни до Бородіно - це приблизно 900 км - пройшли зі швидкістю 12,5 км на день, за 72 дні. Для початку 19 століття це фантастичні темпи пересування. Вони бігли щодуху. Ось вам героїчна російська армія!
Підсумуємо: Втрата державності для білорусів вилилась в страшну трагедію.
Втрата державності для українців вилилась в ГЕНОЦИД. За першу половину минулого століття не менше 50 мільйонів українців були вбиті, замордавані голодом та вивезенні в примусовому порядку із своєї землі.
Історія нам аж кричить: «Жодних цивілізованих стосунків із Московією неможливо мати!»
Коментарі
А от Москвы до Парижа?
Бред полный.