Обмен пленными. Как Зеленский договорился с Путиным об освобождении заложников Кремля

Допоки всіх 35 в'язнів Кремля не посадили у президентський літак у російському аеропорту "Внуково", ніхто не міг сказати напевне, що обмін полоненими між Україною та Росією точно відбудеться. 

"Все має статися найближчими днями. Якщо цього не станеться зараз, тоді нас загнали у погану гру", – так на початку тижня з тривогою в голосі розповідав про обмін з РФ один високопоставлений представник влади.

Про те, що тема обміну була надсекретною і надважливою для Володимира Зеленського і влади, може свідчити той факт, що президент відмовлявся розкривати будь-які деталі обміну навіть депутатам фракції "Слуга народу".

А вже за два дні, 7 вересня, все стало явним – Зеленський зумів домовитися з президентом Росії Володимиром Путіним про обмін 35 українців, яких РФ роками не віддавала. Про це повідомляє Українська правда. 

З чого і коли почався обмін полоненими

Офіційний процес обміну полоненими стартував 7 серпня.

Того дня, прочитавши у ранковому звіті від військових про смерть чотирьох українських солдатів, президент Зеленський зателефонував Володимиру Путіну. Він просив припинити вогонь на Донбасі.

Найбільшу увагу в повідомленні Офісу президента звернули на заяву Зеленського про необхідність термінової зустрічі в "Нормандському форматі", а головним, як виявилось, була інша деталь переговорів – про домовленість щодо обміну полоненими. 

Саме 7 серпня почався процес, який рівно через місяць закінчився поверненням в Україну українських моряків та політв'язнів. 

"7 серпня 2019 року у нас відбулась розмова з президентом Росії Володимиром Путіним. Ми домовились про перший етап розблокування нашого діалогу і перший етап припинення війни – повернення наших військових, наших моряків. Ми домовились створити робочі групи, і їх створили", – розповів 7 серпня на літовищі Зеленський журналістам. 

З української сторони керував цією групою помічник президента Андрій Єрмак. До групи входила і омбудсмен Людмила Денісова, яка кілька разів їздила до Росії і на поруки якої Росія звільнила українських моряків.

Заступник голови ОПУ Кирило Тимошенко займався логістикою процесу передачі та її узгодженням з Кремлем.

Але основну роботу зробили Зеленський і Путін, які погодили ключові позиції і списки. Робочі групи займалися реалізацією досягнутих домовленостей.

Точний склад робочих груп з обох боків наразі невідомий. Як пояснюють в ОПУ, є домовленість з росіянами тримати це в таємниці, щоб групи змогли ефективно працювати надалі. 

Спершу під час перемовин мова йшла виключно про українських моряків. Однак ближче до Дня Незалежності стало відомо, що завдяки домовленостям із російською стороною до України зможуть повернутися не тільки захоплені в Керченській протоці моряки.

Наприкінці серпня до цього переліку додалися прізвища журналіста Романа Сущенка, режисера Олега Сенцова, громадських активістів Миколи Карпюка та Володимира Балуха, Олександра Кольченка. 

У підсумку процес вийшов на формулу "35 на 35".

Ініціатива щодо звільнення в'язнів Кремля належала Зеленському. Він дуже хотів витягти зокрема Сенцова, який провів у полоні вже п'ять років. 

Ці прізвища українська сторона озвучила після того, як під час переговорів Путін попросив Зеленського про звільнення головного редактора РІА Новини Кирила Вишинського. 

Обміняти Сенцова, Кольченка та інших Путін погодився після того, як Київ пообіцяв віддати Вишинського.

15 серпня Офіс президента надіслав Генеральній прокуратурі та Службі безпеки України список із прізвищами людей, яких Україна мала видати у рамках обміну. Навпроти кожного з них містилися дані про статус кримінального провадження, їхнє місце перебування, а також підстава для звільнення. 

Так, за даними цього документа, деяких ув'язнених звільнили на підставі помилування президента Зеленського, деяким просто скасували запобіжний захід.

Окремою проблемою став "казус Цемаха": в обмін на звільнення своїх громадян Україна погодилась видати Росії важливого свідка у справі про збиття малайзійського "Боїнга". 

Проти цього виступили Нідерланди, які просили не віддавати Росії того, чиї свідчення можуть довести причетність Москви до збиття МН-17. 

"У якийсь момент, наприкінці серпня Путін поставив умови: або Цемах, або обміну не буде", – запевняє співробітник ОП, що попросив не називати його прізвище у матеріалі.

Зеленський переконує, що обмін Цемаха був погоджений із "європейськими лідерами", а самого терориста перед обміном допитали і провели з ним слідчі дії:

"Цемаха допитали перед видачею, і не тільки перед видачею. Я не можу назвати прізвища, я обіцяв, але були лідери європейських держав, з якими ми проговорили момент: і час, який потрібен, щоб зробити ще доповнюючий допит, і всі слідчі дії. Ми все це зробили, все, що у нас попросили.

Це було складно, я боявся, що через це може зірватись обмін, але ми все виконали". 

Неофіційно в ОП переконують, що детально зважували ризики видачі Цемаха.

"Увесь минулий тиждень в Офісі проводилися консультації, які загрози несе в собі обмін Цемаха. Були різні думки, але зваживши всі "за" та "проти", вирішили видавати. Його покази, якщо вони і будуть, суттєво не вплинуть на судовий процес", – переконує співрозмовник в ОП.

Поки в Офісі президента проводили наради і ухвалювали рішення, в Україні кипіли пристрасті навколо звільнення Цемаха в залі суду. За цей час з Офісу Зеленського не прозвучало жодного слова. Ніхто з його оточення навіть не намагався зняти напругу чи комунікувати з журналістами не під запис.

Навіть у п'ятницю 6 вересня в учасників переговорного процесу не було впевненості, що обмін відбудеться.

Перший день волі: хронологія

Українських в'язнів у Росії розбудили близько четвертої ранку і наказали збиратись.

До цього, як розповів по прильоту журналіст Роман Сущенко, тюремники нашіптували бранцям, що до обміну ще "десь півтора тижні".

Але у суботу усіх підняли і повідомили, що буде обмін. Розбудили і сказали збиратись. Дозволили забрати всі речі, які були у бранців при собі. Наприклад, Олександрові Кольченку дозволили забрати з собою майже 20 кілограмів листівок, які йому надіслали у в'язницю.

Пізніше тюремники повернули навіть частину речей, які забрали при затриманні. Більше того, українським полоненим видали гроші "на дорогу" – по кілька сотень російських рублів.

Такий ранній підйом не означав раннього виходу. Перевірки і підготування тривали більше п'яти годин, бо виїхали із "Лефортово" українці лише близько 10 ранку.

"Ми бачили, що російський літак злетів, тому чекали нашого. Стояли десь осторонь, в якійсь посадці. Тому не все було видно", – розповів Сущенко. 

Український президентський Ан-148 приземлився у Москві трохи раніше 11 години. Рівно ж у цей час у Києві сів російський борт, який приїхав по тих, кого Україна погодилась обміняти на моряків і політв'язнів.

Досі залишалося невідомо, де їх утримували і де був так званий пункт збору цих 35 росіян. І в Офісі президента цим окремо гордяться.

"У росіян все випливло, що вони зібрали всіх в "Лефортово", а у нас – ні. Це була спецоперація, і якщо ніхто не знає, де збирали, – значить, вона була успішною", – каже співрозмовник в ОПУ

УП вдалося дізнатися, що людей для обміну утримували у військовій частині Борисполя. 

За збір, транспортування та посадку тих, кого видавали Росії, відповідала СБУ. В ОПУ була створена робоча група, яка разом зі Службою безпеки координувала цей процес, щоб все відбувалось синхронно у Києві і Москві.

Посадка в літаки груп обміну тривала близько години, і рівно о 12 годині, обидва літаки піднялись в небо – український в напрямку Києва, російський – у Москву. При тому, що пряме авіаційне сполучення між країнами досі заборонене.

На борту президентського Ан-148 крім екіпажу було двоє людей: заступник глави ОП Кирило Тимошенко і помічник президента Андрій Єрмак. Такий склад делегації вирішив відрядити особисто Зеленський.

Як розповів Тимошенко, ніяких побоювань від польоту в Москву не було.

"Сідати там страшно не було. Але було велике хвилювання, поки годину чекали автобусів з нашими. Отоді було трохи тривожно.

Потім всі дуже раділи. Хтось плакав, хтось плескав, коли злетіли. Але у всіх був піднесений такий настрій. Я по гучному зв'язку, як стюардеса, всім пояснював, що ми робимо далі, як і куди їдемо. Перед посадкою запропонували всім трохи випити. Наливали українську горілку", – розповів заступник ОПУ.

Близько 13.30 літак з уже колишніми бранцями Кремля сів в аеропорту "Бориспіль". Паралельно у "Внуково" приземлився інший літак, який привіз у Москву ще кількох убивць і терористів.

Після привітання з президентом Зеленським та дуже зворушливої зустрічі з рідними усі колишні полонені поїхали на обстеження у "Феофанію" та військовий госпіталь.

Суботній обмін показав дві важливі риси президента Зеленського. 

Перше – він уміє працювати на результат, не розголошуючи інформації. Друге – для досягнення мети він готовий йти на неоднозначні та відчутні поступки.

Проте звільнення українських в'язнів Кремля – важливий, але тільки перший етап на шляху до миру. 

Далі Зеленському доведеться працювати над тим, щоб додому повернулись ще 89 людей, яких утримують в Росії і Криму, та щонайменше 227 українців, яких захопили бойовики на Донбасі. Це буде другий, значно важчий етап. 

Але навіть він видається краплею в океані, коли спробувати осягнути головне завдання – повернення, буквально і ментально, кількох мільйонів інформаційно ворожих співгромадян з Донбасу і Криму.

Із цим завданням президенту не впоратись "по-тихому". Без відвертої розмови із суспільством успіху не досягти.

А поки так ніхто і не бачив "плану Зеленського". "Кроки", які президент хоче зробити, не обговорюються публічно. Врешті, ніхто не знає, на які поступки він готовий піти на переговорах у "Нормандському форматі".

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі