Що у світі писали про війну в Україні 26 квітня

Огляд публікацій провідних іноземних видань

Герхард Шредер, канцлер Німеччини з 1998 по 2005 рік, прагне зближення з Росією не лише через свої переконання, але і, ймовірно, через власний фінансовий інтерес, пише The Economist. Навіть після повномасштабного вторгнення росії в Україну Шредер зберіг посаду голови ради директорів російського нафтового гіганта «Роснєфть» і голови правління «Північного потоку — 2». Його також висувають до ради директорів «Газпрому». І обіймає він ці позиції не безкоштовно: його річна зарплата лише в «Роснєфті» становить близько $600 тисяч. Більше того, Шредер, схоже, є добрим другом путіна — він навіть святкував свій 70-річний день народження у Санкт-Петербурзі в компанії російського президента. Судячи з усього, щодо своїх зв’язків із рф Шредер не переживає, хоча в Німеччині він уже почав стикатися з принизливими наслідками. Навіть його улюблений футбольний клуб Borussia Dortmund скасував його почесне членство.

 Браян Тейлор, автор книжки «Кодекс путінізму» про сучасний російський політичний устрій, опублікував колонку на Foreign Affairs про неминучість кризи лідерства в росії після путіна. Хоча немає підстав вважати, що путіну зараз загрожує вбивство, є чутки, що він нібито хворий на рак щитовидної залози. Так чи інакше, в якийсь момент або він помре, або його скинуть — і росія залишиться без свого диктатора. Оскільки путін зробив усе, щоб послабити інституції рф, його відставка призведе до небезпечного для країни моменту, адже передбачити, що відбуватиметься далі, важко. Де-юре, коли путін помре або піде з посади, виконувати обов’язки президента буде прем’єр-міністр, а дума повинна буде протягом двох тижнів організувати нові вибори. Де-факто ж, швидше за все, еліти вестимуть запеклий закулісний бій, щоб визначити зручного кандидата. «Зрештою, сенс виборчого авторитаризму полягає в тому, щоб знати переможця наперед», пише Тейлор. Якщо це станеться досить скоро, то мішустін, нинішній прем’єр-міністр, ймовірно, мав би непогані шанси виграти «вибори». Можуть бути й інші кандидати ― можливо, хтось із радбезу: сергій шойгу чи дмитро медвєдєв. Якщо ж путін на своїй посаді не помре, він міг би спланувати свій відхід і призначити наступника — саме так він і сам колись отримав президентство. Невідомо, кого б обрав путін, але навряд чи це був би мішустін. Підсумовуючи, Тейлор посилається на дослідження про те, що 56% автократій переживають зміну режиму протягом п’яти років після смерті їх правителя. Тому, коли президентство путіна так чи інакше завершиться, політичне життя в росії стане непередбачуваним.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі