"Сідай, П!": куди зникли бали і як тепер оцінюватимуть учнів молодших класів

"Сідай, п'ять!", — таку знайому кожному дорослому фразу тепер під час уроку вже не почують діти, що навчаються у НУШ — Новій українській школі. Напередодні нового навчального року Міністерство освіти і науки затвердило нові рекомендації щодо того, як тепер оцінюватимуть усіх молодших школярів. Однією з ключових змін в оцінюванні є підхід до вираження оцінки. На заміну зрозумілій старшим поколінням бальній оцінці навчальних досягнень учнів запропоновано використовувати вербальну оцінку, яка крім оцінювального судження про досягнення може ще називати і рівень результату навчання.

У своїх рекомендаціях МОН запроваджує такі поняття: вербальна оцінка — оцінювальне судження, та рівнева оцінка — оцінювальне судження із зазначенням рівня результату. Вербальну і рівневу оцінку вчитель може виражати як усно, так і письмово, а рівень результату навчання рекомендовано визначати з урахуванням динаміки його досягнення та позначати буквами: 

Результати оцінювання особистісних надбань учнів у 1-4 класах рекомендують виражати вербальною оцінкою, об'єктивних результатів навчання у 1-2 класах — вербальною оцінкою, у 3-4 класах — або вербальною, або рівневою оцінкою за вибором закладу. Також у МОН наголосили, що оцінка є конфіденційною інформацією, доступною лише для учнів та їхніх батьків (або осіб, що їх замінюють). 

Фахівці пояснюють — вербальне оцінювання не передбачає постійного проведення перевірних робіт. Навчання проводитимуться таким чином, щоб після виконання кожного завдання вчитель міг визначити рівень умінь дитини і надати відповідний зворотній зв'язок. Тобто вчитель оцінює конкретне вміння дитини та дає їй зрозуміти, над чим потрібно ще працювати.

Досі не зовсім зрозуміло, як це все працюватиме? Розбираємося разом.

• Спробуй не поспішати! 
• Твоє письмо має бути кращим! 
• Ти можеш більше! 
• З успіхом тебе! 
• Я пишаюся тобою!
• Я знала, що ти можеш це зробити! 
• Ти багато вже вмієш! 
• Бездоганно! 
• Я б не зумів зробити краще! 

Приємно було б таке почути, правда? Ці та інші подібні фрази тепер будуть чути від вчителів учні 1-4 класів замість сухої і неінформативної оцінки. Дивно, але ці позитивні і надзвичайно важливі слова для кожної маленької людини, що тільки-но починає свій життєвий шлях, викликали неоднозначну реакцію у їхніх батьків, а у буквеному відображенні рівня досягнень багато хто, взагалі, побачив ті ж самі яйця, тобто радянські двійки і п'ятірки, тільки з іншого боку.

Мами обурюються і діляться переживаннями про те, що діти втратять мотивацію, що зникне така необхідна учням конкуренція, що реформа школи не готує дітей до "жорсткого дорослого життя", що врешті такі зміни будуть стресом для дитини. З ними погоджуються і деякі вчителі, посилаючись на свій педагогічний досвід.

Втім, вербальне і рівневе оцінювання зовсім не винахід суто українських чиновників, науковців та методистів. А з побоюваннями наших співвітчизників не згодні батьки і педагоги на Заході. Альтернативні системи оцінювання вже давно успішно впроваджено за кордоном і там з "виходом у доросле життя" у дітей проблем немає, навіть, навпаки.

Щоб зрозуміти, звідки взагалі взялася система оцінки знань балами, варто трохи зануритися в історію. Оцінювання балами зародилося в єзуїтських школах у XVI-XVII століттях і мало гуманну мету замінити прийняті в ті часи тілесні покарання на заохочення. Спочатку всіх учнів ділили на кращих, середніх і гірших, причому перехід з одного розряду в інший, більш високий, знаменував собою отримання цілого ряду переваг і привілеїв. Згодом середній розряд, до якого належала найбільша кількість учнів, додатково розділили на подразряди — так сформувалася багаторівнева рангова шкала, за допомогою якої стали оцінювати пізнання учнів. 

Саме цю систему перейняв спочатку Радянській Союз, а потім і Незалежна Україна. У наш час від такої системи оцінювання відмовилися вже багато країн, визнавши подібний варіант неспроможним для сучасної системи освіти. Прийшов час змін і для України.

Зрозуміло, що в Україні термін "нова школа" більше стосується батьків, бо для малечі це просто школа, іншої вони і не знають. Тож що принесе українським школярам та їхнім батькам нова система оцінювання? Як її зрозуміти і, головне — прийняти?

"Дійсно, людям важко адаптуватися до нового та невідомого, бо все нове завжди лякає, — коментує Інна Яцин, психологиня, сімейна розстановниця, багатодітна матір, авторка та співавторка розвиваючих курсів для дітей, батьків та жінок. —  Лякає тому, що невідоме. Що таке школа взагалі? Це не тільки здобуття знань, це розвиток особистості та соціальна адаптація. Але хто саме будує життя, стосунки, кар'єру? Оцінки чи особистість? Які якості особистості розвивала радянська школа, коли всі повинні були бути однаковими? До недавніх часів все адаптувалося під ту, минулу реальність. Під диктатуру. Але зараз прийшла нова епоха. Світ змінився. Ми змінились. І, нарешті, прийшли зміни і до системи освіти!". 

За радянських часів, з яких в Україну і прийшла бальна система освіти, владі було не вигідно, щоб людина мала власну думку та була вільною особистістю. Тому що на той час необхідно було всім мовчки працювати, "будувати комунізм", а за людей все вирішував "хтось згори". Постійна напруга, страх та заперечення будь-якої особистості стали безпрограшним варіантом маніпуляцій влади. 

І хоча Радянський Союз зник у 1991 році, система освіти на колишніх уого теренах залишалась практично незмінною. Особистість продовжували ламати, заганяючи у рамки та стандарти. "З боку психології це ніщо інше, ніж насильство. Якщо більш критично, то виховували нас жертвами та агресорами". 

Як показує дев'ятнадцятирічне дослідження Американських вчених, людина стає успішною, якщо має такі навички:

• Самосвідомість: здатність розпізнавати власні емоції і вибудовувати зв'язки між своїми почуттями, думками і поведінкою.
• Керування собою: здатність конструктивно керувати своїми емоціями, думками і поведінкою, самоконтроль.
• Соціальна обізнаність: здатність поставити себе на місце іншої людини і демонструвати емпатію.
• Навички спілкування: здатність створювати і підтримувати здорові стосунки.
• Відповідальність у прийнятті рішень: здатність приймати правильні рішення щодо власної поведінки і взаємодії з іншими.

Мова про оцінки не йде. Тобто вміння не орієнтуватися на винагороду, а керувати своїми емоціями і поведінкою знаходяться в основі комплексу соціально-емоційних навичок. Присутня самомотивація. Саме ті діти, які можуть себе мотивувати самі, вдвічі частіше здобувають вищу освіту.

Нова система оцінювання і, взагалі, Нова Українська Школа — це добре чи погано? Інна Яцин вважає, що такі поняття некоректні. Краплина меду може врятувати життя, а іншу людину вбити, бо в неї алергія. Мед поганий? Він просто є. І він приносить шкоду або користь, вважає експертка. 

НУШ означає, що сам процес навчання — це партнерство. Партнерство між учителем, учнем, батьками. Це процес не тільки здобуття знань, а й розвитку особистості, командна взаємодія з іншими. Наголос у НУШ робиться на особистості учня, на його персональних досягненнях. Без порівнять. Бо доречно порівнювати не дітей між собою, а самого себе з учорашнім. Чого я досягнув, що зміг, з чим вже впорався? Саме тому тепер оцінка є конфіденційною інформацією. Це дає змогу зняти напругу нерівної і несправедливої конкуренції між дітьми. А ще дасть дитині відчуття того, що батьки люблять не за оцінки, а просто тому, що їхня дитина є і вона бачить свою опору в них. 

Тож, якщо порівнювати, то все очевидно: стара система — це страх оцінки, страх покарання, страх зробити помилку, страх бути неприйнятим у колективі, нерівна конкуренція, заслуговування поваги та любові, обезцінення особистості та якостей, осуд, критика, пригнічення, розвиток комплексів. Нова: дитина навчається, тому що їй цікаво пізнавати нове. Її думка важлива, її приймають, вона є важливою у команді. Її гідність не принижують, навіть якщо дитина десь не впорається.

"Як ми бачимо, радянське оцінювання завдало певної шкоди. І якщо використовувати минуле для майбутнього, то ми можемо зробити певні висновки з власного досвіду, якщо будемо відверті. І тоді доречніше буде запитати, чи корисні зміни оцінювання? З точки зору психології — так! Але є нюанси і вони, як завжди, у людському факторі. 

Щоб зрозуміти нову систему, потрібно зануритися у неї, зробити своєрідний і спершу не дуже комфортний перехід. Так само, як і нашим дітям доводиться "стрибати" з садочка до школи, з 4-го у 5-й клас і так далі. І вникати у нову систему необхідно більше батькам. Тут ідеться про партнерство між дитиною та батьками, дитиною та вчителем. Успішними та щасливими роблять не оцінки, а підтримка і віра. Допомога в розвитку та становленні. Запорука успішності — це особисті якості. На які, нарешті, звернули увагу і запровадили разом з НУШ". 

В рекомендаціях МОН є чіткі і зрозумілі положення. Наприклад: "оцінка буде допомагати учню усвідомлювати власні шляхі подолання утруднень", "рівень результату навчання рекомендовано визначати з урахуванням динаміки його досягнення та позначати буквами — "початковий" (П), "середній" (С), "достатній" (Д), "високий" (В)". 

"Зверніть увагу, — наголошує психологиня, — динаміки особистого досягнення учня. Не в порівнянні з іншими! Конкуренція нерівна, несправедлива і недоречна". 

Сама Інна Яцин дуже задоволена змінами:

"Добре пам'ятаю, як сама себе відчувала, коли навчалась. Мені наразі 39 років. Клієнтський досвід показує, що отримані травматичні події часто походять зі шкільних радянських часів, блокують особисті досягнення по життю. Ще добре пам'ятаю, як навчались мої старші діти. Їм зараз 21 та 20 років. І коли я запитала думку про нове оцінювання у другої доньки, то вона сказала, цитую: "То було б дуже круто, як в Америці!". Доречі, згідно з рейтингами, найкращу освіту дає США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Франція, Швейцарія. У багатьох країнах застосовується вербальна характеристика, відсутні оцінки у початковій школі, існує оцінювання по рівнях та також є буквена шкала. Звісно, нам ще рости і рости до них, багато чого удосконалювати, але ж який ми великий крок зробили нарешті!".

Наразі в світі існує безліч систем оцінювання знань. У різних країнах вибирають оптимальну для всіх учасників освітнього процесу систему оцінок.

Так, у Фінляндії, школярі якої більше 10 років поспіль займають перші рядки міжнародних рейтингів, у молодших класах оцінки дітям не ставлять, а у старших — лише за підсумками пройдених курсів. Фінські педагоги вважають, що велика кількість оцінок робить шкільну систему змагальною, проте в сучасному світі в цьому немає необхідності: зараз мало професій, у яких потрібно бути одинаком, практично у всіх сферах потрібні навички командної роботи. За весь час навчання фінські школярі здають єдиний іспит — на атестат зрілості після закінчення старшої школи.  

У норвезьких школах теж немає оцінок аж до восьмого класу. Замість цього там роблять акцент на інших речах: "робота в команді", "обговорення", "прийняття рішень". Дітям пояснюють, що особистість кожної людини розвивається у взаємодії з іншими людьми. Навчання організовано таким чином, щоб діти вміли разом оцінювати наслідки різних рішень. Наприклад, у першому класі весь рік вчать алфавіт і складають склади в ігровій формі. Також для дітей проводять багато різноманітних майстер-класів з виготовлення корисних для життя речей. Вчителі не говорять про здібності учнів, свою думку про їхню поведінку і успішність вони тримають при собі. Тільки раз на рік є спеціальний день, коли вони розповідають батькам про успіхи їхніх дітей.

В Канаді немає звичних для України щоденних оцінок за відповіді біля дошки або домашні завдання. Учитель лише перевіряє виконання і розбирає його разом з дитиною. Вважається, що так учень не знаходиться в постійному стресі з думкою про те, яку оцінку він отримає, а розуміє, що все це робиться для поліпшення його знань. Оцінюють дітей буквами: А, В, С, D, F. Ставлять їх в залежності від відсотка правильних відповідей. A + можна отримати за результат в 95-100%. Два рази на рік учні отримують в запечатаному конверті звіт про свою успішність, який вони повинні показати батькам. У цьому документі не просто виставлені оцінки. У його першій частині описані характеристики дитини: організованість, здатність до самостійної і командної роботи, ініціативність, старанність і навіть самоосвіта.

У Японії немає традиційної системи оцінювання учнів. Вчителі не ставлять оцінки за наявність або відсутність домашнього завдання або за те, наскільки учень готовий до уроку. Якщо дитина готова, вчитель обводить завдання червоним кружечком. Якщо немає — ставить галочку і залишає його на майбутнє. Така система діє, щоб не порівнювати учнів один із одним. Замість цього вчитель просто описує вміння дитини, його активність і творчі здібності. Рівень знань у японській школі іноді перевіряють за допомогою оцінок. Для цього періодично проводять тести з усіх предметів. Оцінки виставляють за 100-бальною шкалою.

У сусідній Молдові в початкових класах застосовується критеріальна система оцінювання. Більш того, за кожен предмет дитина самостійно оцінює себе за кожним критерієм трьома кольорами: зелений (виконав самостійно) — відповідає букві "с", жовтий (направляв учитель) — відповідає букві "р", червоний (з постійною підтримкою вчителя) — відповідає букві "п". Сумативне оцінювання виражається великими літерами ОХ — дуже добре, Х — добре, У — задовільно. У наступних класах використовують 10-бальну шкалу, де 5 — мінімальна задовільна оцінка.

У Швеції вербальне оцінювання відбувається до 6 класу. У Нідерландах – 1-2 класи оцінюють вербально, 3-4 — у балах (або комбіновано); у Бельгії — 1-2 клас оцінюють вербально, з 3 класу з'являється буквена шкала. В Австралії і США для всіх діє буквена шкала.

А у Німеччині хочуть зовсім скасувати шкільні оцінки. У Гессені, наприклад, їх уже скасували — точніше, дозволили державним школам відмовитися від звичних оцінок. Бажаючі є. Виняток зроблено лише для старших класів гімназій, випускники яких можуть вступати до вузів, для чого їм необхідний середній бал атестата. У молодших класах початкової школи, де оцінок у багатьох федеральних землях Німеччини вже давно не ставлять, оцінювання робиться так: у характеристиці після закінчення навчального року або півріччя пишуть: "Пройшов курс природознавства". Або так: "Активним виявився на уроках природознавства". Або навіть так: "Виділявся своєю активністю на уроках природознавства". У початковій школі у німців не прийнято в цих підсумкових характеристиках за щось лаяти школярів — тільки хвалити. Але якщо батьки бачать фразу: "Жваво обговорював з однокласниками почуте від вчительки на уроці географії", вони одразу розуміють, що дитина просто багато базікала під час уроку і варто звернути на це її увагу.

"Рубрика"