Чи можливо евакуювати корів та кіз: життя на валізах у Микільському Святогірської громади
“На м’ясо корів віддати — шкода, а на молоко — кому вони тут потрібні?” — так пояснює своє рішення залишатися на Донеччині жителька Микільського Святогірської громади Олександра. Хоча, додає, все частіше чують вибухи чи проліт “Шахедів”. Раніше чи не в кожному дворі тримали корів чи кіз, продавали молоко. Частина жителів виїхала, ті, хто залишаються, — на валізах.
Зараз у Микільському, розповів начальник Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін, 167 людей, зокрема 32 дитини. Як живуть в Микільському і чи планують виїжджати — в матеріалі Суспільне Донбас.
Мандаринка, Квітка та Мілка, яка має привести теля, — частина господарства Олександри.
“У грудні народилась, під Новий рік, тому назвали Мандаринка”, — розповідає Олександра.
Жінка тримає також курей та свиней. Родина теж велика — троє дітей. Каже, задумується про евакуацію, але роками заробленого господарства — шкода.
“Якщо б хтось забрав на молоко — з душею б віддала. А на м’ясо мені їх шкода. Чоловік каже, щоб забирали їх із собою. Але не знаю, як це буде”, — говорить вона.
У селі, за словами Олександри, худоба зараз майже нікому не потрібна: люди розпродають господарство та їдуть.
“Вони нікому не потрібні, люди все розпродають та їдуть. Поки сидимо. Як почне вже конкретно сюди летіти — щось будемо робити. Або випускати, або забирати, якщо встигнемо”, — каже жінка.
Про обстріли та проліт дронів Олександра говорить так:
“Все літає, все гудить. Дуже гучно тут. І вдень, і вночі. Постійно. Це зараз тихо, але скоро знову почнуть”, — розповідає місцева жителька.
Цих кіз тримає подружжя Андрій та Наталя. Андрій каже: раніше господарство у них було значно більшим.
“Раніше були і корови. Оце буквально півроку, як продав. Дві корови було, телички, бички. Величеньке господарство. Кінь був. Верховий”, — розповідає Андрій.
До повномасштабного вторгнення, розповідає чоловік, чи не в кожному дворі у Микільському тримали худобу та жили з молока.
“Тут у людей багатенько було корів. Жили практично з молока, зі сметани та м’яса. Як росіяни підійшли от сюди до шляху, так і понаїхали скупщики, позабирали все. Люди продавали. Тому що чи так випускати, чи хоч якусь копійку, щоб була”, — говорить Андрій.
Наталя за фахом ветлікарка. Зараз у них понад два десятки котів та собак. З 2022 року, каже жінка, разом із чоловіком допомагають тваринам, яких кинули господарі.
“Ставили миски. Кашу якусь варили. Доводилось їздити по селу, там десь ставили собакам. І вони ж знають, де готують і пахне їжа. І люди тут є. Вони прибивались всі”, — розповідає Наталя.
Під час обстрілів, згадує жінка, ховатися доводилось разом із тваринами.
“Там унизу годувала, бігала до собаки. І в будці разом сиділи у тієї собаки, бо обстріли були”, — говорить місцева жителька.
Для того, щоб ховатися від обстрілів, у 2022 році подружжя облаштувало льох, показує Андрій. Каже — під землею мають маленьку квартиру.
“Тут, правда, холодесенько, але нічого. Ось буржуйка, ось дрова. Ось ліжко одне, ось друге, ось продукти”, — каже Андрій.
Коли стає гучно, до укриття доводиться бігти, розповідає чоловік.
“Ховаємся. Оце позавчора гучно так було, то ми майже встигли добігти аж до сюда. Зазвичай на горі ховаємся, виглядаємо. Жінка прожогом отак от, як котилася — до самого низу”, — говорить Андрій.
Попри постійні вибухи, люди у селі поки залишаються, каже Наталя.
“Поки воно терпиться. Хоча люди всі на валізах. То так, укриться. От зараз гепне — в погріб нирнем. А залишаться — я не знаю”, — говорить жінка.
Водночас жінка сподівається, що російські війська не просунуться далі.
“Надіємся на те, що все буде нормально. Поскочуть — і назад. Он у 2022 році вони на Мазанівці за бугром були. Прискакали — і ускакали. Всьо. Так і в цей раз буде”, — каже Наталя.
Як розповів Суспільне Донбас начальник Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін, у Микільському залишаються 167 людей, з них 32 дитини. До повномасштабного вторгнення Росії було 294 жителя. За даними мапи DeepState, фронт від села — за двадцять п’ять кілометрів.
