Дорога до Лиману: як тримає стрій 120-та бригада ТрО

Донецька область. Один із найнебезпечніших напрямків. Дорога, що веде до Лиману, давно стала не просто маршрутом постачання це лінія життя, якою рухаються бійці 120-ї окремої бригади територіальної оборони.

Тут, на передовій, кожен день починається однаково: коротке «Слава Україні!» — і втомлене, але впевнене «Героям слава!». Частина військових щойно повернулася з позицій, інші готуються вирушати туди знову.

Нещодавно позиції підрозділів відвідав командир бригади, полковник Дмитро Бізонич. Його мета — не просто перевірка, а реальна допомога тим, хто на «нулі». Серед тісних бліндажів розмова одразу переходить до справ: — Я приїхав не сварити вас, а допомогти. Що по медичній машині? Що по забезпеченню? — запитує полковник.

У бліндажах обговорюють обстріли, які не вщухають — інколи їх десятки за добу. Бійці кажуть прямо: «Вогонь такий, що тут люди голови не піднімуть». Проте робота триває. Командиру звітують про втрати ворога: «На даний час 10 осіб противника знищено».

Попри постійну небезпеку, військові знаходять час для гумору та побуту. На польовій плитці шкварчить вечеря — м’ясо, пельмені та вареники. — У мене жінка так не годує, як ми з командиром роти, — жартує один із бійців. На столі обов’язково з’являється волонтерський суп та сало. «Це найважливіше, бо як це українці без сала?» — усміхаються хлопці.

Окремим моментом візиту стало нагородження. Прямо у прифронтовій зоні бійця Олексія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України».

Через небезпеку обстрілів полковник разом із офіцерами перевіряють дальні укріплення пішки. Наприкінці візиту Дмитро Бізонич підсумовує: «Я залишився дуже задоволений. Дякую за потужну роботу».

Попереду — новий день. Ці люди тримають лінію вже майже два роки, часто на відстані всього кількох сотень метрів від ворога. Там, у вузьких темних укріпленнях, народжується та сама сила, яка не дає ворогу пройти далі.