Там, де козацький шлях зустрів купецькі легенди: історія Шнурківської

Вулиця Шнурківська у Слов’янську повернула собі історичну назву після десятиліть існування як 1-го Травня. Ця стародавня артерія, яка колись була майже центральною у місті, приховує за собою легенди про заможного купця-мецената, його мільйонні статки та ексцентричну любов до місцевих красунь.

«Слов’янські відомості» продовжують розповідати історії старих назв вулиць, причини їх зміни та значення нових у рамках проєкту «Що в імені тобі моєму».

Від козацького шляху до центру купецького Слов’янська

Історія цієї вулиці сягає козацьких часів. У 1775 році, після знищення царським урядом фортеці Тор, козаки, які там служили, стали селянами. Вони обирали землю для городів уздовж шляху на Ізюм, який виходив із західних воріт фортеці. Так виник Ізюмський шлях, де й оселилися збіднілі козаки. Під час надання поштових адрес у середині XIX століття цій місцевості дали назву Староізюмська вулиця. Паралельно їй простягалася безіменна вулиця, що йшла від Старобазарної площі, повз Велико-Ковальську вулицю і до Харківської.

У дореволюційні часи саме вулиця Шнурківська була однією з найпрестижніших у Слов’янську. Тут височіли кам’яні будинки, що належали найзаможнішим слов’янським родинам, і зосереджувалося найвище суспільне життя. Заснована як одна з перших і найважливіших вулиць міста, вона довгий час утримувала статус майже центральної, поступаючись, можливо, лише Соборній площі. Шнурківська межувала з територією, де розташовувався великий Старо-Базарний майдан, і це ще більше підкреслювало її значущість. Тут жили купці, відбувалася торгівля, зосереджувалося фінансове і соціальне життя Слов’янська.

Вулиця Вокзальна: як Слов’янськ повернув собі власну історію

“Батько” лікарень, шкіл та любитель красунь: хто такий Авксентій Шнурков і звідки взялася “Шнурківка”

Саме тут, наприкінці ХІХ століття, оселилася родина купців Шнурків. Прізвище, яке назавжди увійшло в історію міста, належить Авксентію Шнуркову — заможному меценату, відомому своєю благодійністю та ексцентричною любов’ю до місцевих красунь. Але передусім він прославився своєю надзвичайною благодійністю, зокрема спонсорував будівництво багатьох значущих для Слов’янська об’єктів: училища, лікарні, два притулки, школу для дітей… Крім того, субсидував благоустрій Соборної площі та центральних вулиць…

Назва вулиці “Шнурківська” з’явилася не одразу. Спочатку на честь мецената була названа залізнична станція на гілці Слов’янськ-Ріпне — Залізнична станція імені Шнуркова. Згодом район навколо станції почали називати “Шнурківка”, а вже потім таку назву отримала й вулиця поруч.

Радянський спадок — вулиця 1-го Травня

Після Жовтневого перевороту та встановлення радянської влади історична назва вулиці, як і багатьох інших у місті, була стерта. Шнурківська отримала типову для тієї епохи назву — 1-го Травня. Це перейменування було частиною більшого процесу: знищення пам’яті про дореволюційне минуле та увічнення комуністичних свят.

Десятиліттями жителі Слов’янська знали цю вулицю саме під радянською назвою, хоча старожили, звісно, пам’ятали її справжнє ім’я та пов’язані з ним історії. Вулиця продовжувала виконувати важливу функцію в міській інфраструктурі, залишаючись доволі протяжною і помітною, але її історичне “Я” спало під шаром комуністичної ідеології.

Повернення до справжньої історії

З початком процесу декомунізації, особливо після початку війни, що розв’язала рф, питання повернення історичних назв набуло гостроти. Адже прагнення відновити вплив і повернути бодай щось на кшталт “радянщини” стало одним із інструментів цієї війни. Повернення до старих, автентичних назв населених пунктів, вулиць, провулків та різнопланових назв стало важливим кроком у відновленні історичної справедливості та національної ідентичності.

Тож перейменування вулиці 1-го Травня на Шнурківську відбулося 3 червня 2016 року в рамках процесу декомунізації. Остаточне рішення про зміну назви було ухвалено, щоб:

• усунути з міського простору назву, пов’язану з комуністичним святом та ідеологією ;
• відновити історичну назву, що напряму пов’язана із засновниками та історією міста ;
• зберегти унікальні міські легенди та спадщину купецького Слов’янська.

Тепер вулиця Шнурківська знову гордо носить свою історичну назву. Це нагадування про те, що історія міста набагато глибша і цікавіша, ніж можна було уявити, дивлячись на табличку “1-го Травня”. Це повернення до коріння, де змішалися мільйонні статки, меценатство і, звісно, легенди про справжнє, дореволюційне життя Слов’янська.

Шнурківська і сьогодні зберігає атмосферу старого Слов’янська — із кількома дореволюційними будинками, фруктовими садами за парканами й вузькою дорогою, де відлунює спокій минулих епох.