Лінія фронту стабільна більше 3 місяців, однак захоплення Святогірська та лісового масиву не перестає бути пріоритетним для росіян
Володимир Фокін — командир 125 окремої важкої механізованої бригади, яка боронить Україну на Лиманському напрямку. Він був призначений на цю посаду у жовтні 2025 року — у той період частина бійців погрожувала піти в СЗЧ. Фокін каже, що проблему вдалося розв’язати, змінивши управлінські підходи: понад 50% особового складу, які тоді самовільно залишили частину, добровільно повернулися до лав бригади.
Станом на червень 2026 року 125 окрема важка механізована бригада є частиною Третього армійського корпусу. Як це змінило бригаду, який шлях проходить новобранець, а також про ефективність на полі бою та знищення окупантів Володимир Фокін розповів в розмові з Суспільне Харків, повідомляє Суспільне Донбас.
“Лінія фронту зараз абсолютно стала”
Яка зараз ситуація у зоні відповідальності вашої бригади?
За останні три місяці нам вдалося повністю стабілізувати лінію фронту, вона зараз абсолютно стала. Вдалося повністю уникнути всієї інфільтрації ворога.
Відповідно, всі тилові райони нашого підрозділу і в цілому смуги відповідальності 3-го армійського корпусу були зачищені від особового складу противника, від живої сили.
І на цей момент уже більше місяця нових, скажімо так, ефективних спроб інфільтруватися між нашими бойовими порядками ми не виявляємо.
Звичайно, слід відзначити, що з появою так званої “зеленки” ворогу логістично стає легше діставатися до нашого переднього краю. До цього ми почали готуватися ще в кінці січня 2026 року. Ми розуміли, до чого це призведе. Ми нарощували інженерне облаштування переднього краю. Тобто ми до цієї історії готувалися.
Так, ворогу зараз вдається більш ефективно пересуватися. Це пересування більш потайне. Плюс ворог використовує захисні пончо, які не дозволяють ефективно виявляти ворога за рахунок тепловізорів, як на засобах БпЛА, так і безпосередньо у самої піхоти. Але, в цілому, з цим можна працювати. Ситуація, не зважаючи навіть на те, що з’явились “зеленки”, залишається стабільною.
Ворог знищується: до 80% особового складу противника ми знищуємо ще задовго на підходах, на їх логістиці.
“Лиман залишається одним із ключових напрямків для противника”
Наприкінці минулого року різні воєнні аналітики називали, зокрема, Лиманський напрямок на Харківщині ймовірною точкою наступу. За вашими спостереженнями, станом на червень 2026-го, він лишається для них пріоритетними зараз?
Щодо Лиманського напрямку, можу сказати з певністю на 100%, що противник не полишає спроб усе ж таки взяти під контроль сам Лиман, також він постійно активно працює по логістиці, яка там ускладнена насправді. Частково це йому вдається. Тому Лиман залишається одним із ключових напрямків для противника.
Там у нас зосереджено на цей час три армії [росіян]: це 1-ша танкова армія, 20-та і 25-та загальні військової армії.
Саме 25-та загальна військова армія — це Московський [військовий] округ, вона якраз і відповідає безпосередньо за те, щоб окупувати сам Лиман.
На околицях Лиману працює 20-та загальна військова армія РФ і 1-ша танкова, які також намагаються здійснити маневр, відповідно, перерізати логістику.
Але у нас наприкінці березня був великий механізований наступ з боку ворога, де якраз таки вони собі за мету і ставили переріз логістики. Це населений пункт Новоселівка-Ярова. Їм це не вдалося, отже, поки що ситуація повністю стабільна та контрольована.
Ви думаєте, їхня ціль у цьому випадку — Святогірськ?
100%. Це вихід на населений пункт Святогірськ, в цілому — на весь лісовий масив, там безпосередньо і Тетянівка, й Ярова, і Святогірськ, вся ця агломерація, плюс лісовий масив для того, щоб уже заходити у фланг Слов’янсько-Краматорської агломерації. Тому цей напрямок є одним із пріоритетних для росіян.
Якщо ми проаналізуємо їхні постійні дії, то спочатку вони просуваються по флангах, беруть під вогневий контроль логістику, основні логістичні маршрути: у великі міста, у села, не дозволяючи адекватно проводити забезпечення безпосередньо угруповання військ в населеному пункті. Після цього починають безпосередньо проводити штурмові дії.
Тому саме вихід на Святогірськ, захоплення Святогірського і лісового масиву є для них пріоритетним.
Плюс це вирішить для росіян питання з логістичним забезпеченням Сил оборони України на Лиманському напрямку. Адже після того, як у разі, якщо ворог захопить все ж таки Святогірські околиці, логістики в Лиман майже не буде. Але станом на зараз ситуація на Лиманському напрямку залишається повністю контрольованою.
Десь раз на місяць я читаю російський звіт, що росіяни повністю контролюють територію Луганщини. Як ви та ваші бійці ставитесь до цих заяв?
З усмішкою. Я — екс-командир 1-го штурмового батальйону Третьої штурмової бригади. І саме мій батальйон проводив і наступальні дії на тому напрямку, саме в Луганській області, і утримував останні населені пункти Луганщини. І зараз там ситуація також абсолютно стабільна, абсолютно контрольована і ці населені пункти залишаються під контролем Третьої штурмової бригади. Тому заяви росіян не відповідають дійсності.
Третій армійський корпус нещодавно заявив, що контролює логістичні шляхи на окупованих територіях Луганщини, як я розумію, то йдеться про мідлстрайк. Як це вплинуло на ситуацію безпосередньо на “нулі”? Який ефект від ударів мідлстрайками спостерігаєте?
Нашим підрозділом вдалося все ж таки взяти під вогневий контроль основні логістичні маршрути противника на Луганському напрямку. Зараз ці удари 100% ми будемо тільки нарощувати. Отже, ефективність їх — зростатиме.
Відомі випадки, коли противник, як то кажуть, “на нозі”: має пересуватися безпосередньо до лінії бойового зіткнення 34 кілометри. Отже, це мінімізує можливість ефективного вчасного підвозу як резервів живої сили, так і забезпечення підрозділів боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, дронів тощо.
Отже, чим ефективніше ми будемо працювати по логістичних маршрутах противника, чим більше ми зможемо ускладнити логістику до переднього краю, до лінії бойового зіткнення, — тим легше буде нашим військовослужбовцям безпосередньо на полі бою. Це ми говоримо саме про піхоту і про підрозділи, які стоять на глибині до 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
