Документалісти проєкту “Хащі” випустили фільм про прифронтовий Слов’янськ
30 жовтня 2026 року на українському документальному YouTube-каналі “Хащі” вийшов годинний випуск “СЛОВʼЯНСЬК — місто, де почалась війна“. Знімальна група на чолі з Володимиром Коханом провела експедицію до нашого міста восени — у період, коли лінія фронту наблизилася впритул, а прильоти КАБів та атаки дронів стали для містян щоденною реальністю.
Про це повідомляють “Слов’янські відомості“.
Для команди “Хащів” ця поїздка стала продовженням багаторічної роботи з документування місць, які зникають. Спочатку проєкт знімав покинуті села, що спорожніли через історичні, демографічні та інші обставини. Після 2022 року автори почали більше уваги приділяти містам, які руйнують російські артилерія та авіація. Проте випуск про Слов’янськ присвячений не лише обстрілам і руйнуванням. Автори звертаються до історії міста, згадують події 2014 року, говорять про релігійну ситуацію, показують зруйнований Слов’янський курорт і спілкуються з людьми, які продовжують тут жити.
Війна почалася у 2014 році саме тут, у Слов’янську
Однією з основних тем фільму стала теза про те, що російсько-українська війна почалася не в лютому 2022 року, а навесні 2014-го — саме у Слов’янську. Автори повертаються до хроніки тих днів: захоплення міста бойовиками, появи перших блокпостів, загибелі українських військових, застосування важкої техніки та звільнення Слов’янська влітку 2014 року.
Після тих подій місто на довгі роки стало умовним “тиловим хабом”. Сюди приїжджали військові з передової, ремонтували автомобілі, відпочивали, пили каву та могли ненадовго повернутися до мирного життя.
Восени 2026 року ситуація знову змінилася. У фільмі Слов’янськ разом із Краматорськом постає як частина останнього великого “поясу фортець” Донеччини. Камера фіксує контраст: свіжі вирви від керованих авіабомб, пошкоджені багатоповерхівки, побитий приватний сектор — і водночас місто, у якому продовжують працювати комунальні служби, магазини та інші заклади.
“Ми звикли казати, що велика війна почалася у 2022-му. Але насправді вона почалася тут, у Слов’янську, у квітні 2014 року. І сьогодні ми приїхали сюди, бо є велика загроза, що це місто, як і багато інших на Донеччині, може просто зникнути під ударами КАБів та дронів”, — говорить у кадрі автор проєкту Володимир Кохан.
Козацьке коріння проти радянських міфів
Автори “Хащів” також звертаються до історії міста, щоб показати її поза звичним образом радянського індустріального Донбасу. У фільмі нагадують, що Слов’янськ, який раніше мав назву Тор, — давнє козацьке місто, розвиток якого був пов’язаний із солеварінням, торгівлею та унікальними солоними озерами.
Порушують тут і питання української ідентичності Донеччини, а ще — протиставляють історичне коріння регіону нав’язаним упродовж десятиліть радянським уявленням про нього.
У цьому контексті у фільмі йдеться і про російські спроби впливати на ідентичність мешканців Донбасу через пропаганду та поширення чужих історичних наративів.
Соборна площа, отець Савва та тінь московського патріархату
Окрему частину випуску присвятили релігійному життю Слов’янська. Знімальна група побувала на Соборній площі біля храму Святого Духа, а потім зустрілася зі священником Православної церкви України отцем Саввою — єпископом Донецьким і Слов’янським. Попри небезпеку, він залишається у місті.
Під час розмови порушують тему ролі московського патріархату (УПЦ МП) у подіях на Донбасі. У фільмі згадують 2014 рік, коли окремі храми та священники МП стали ідеологічною та логістичною опорою для окупантів. І не понесли покарання.
Трагедія Словкурорту: зруйновані санаторії та доля людей з інвалідністю
Одна з локацій, яку відвідала знімальна група, — Слов’янський курорт. До війни це була відома бальнеогрязьова оздоровниця з майже двохсотрічною історією. Сюди приїжджали на лікування з різних куточків України завдяки лікувальним грязям і солоним озерам.
У 2026 році камера “Хащів” фіксує наслідки обстрілів: пошкоджені корпуси санаторіїв, понівечені сосни, зарослі алеї та зруйновану інфраструктуру. Окремо автори зосереджуються на становищі людей з інвалідністю, для яких Слов’янський курорт десятиліттями був важливим центром реабілітації та місцем проживання. Зокрема, йдеться про людей із травмами хребта, які пересуваються на кріслах колісних.
Колись навколо санаторіїв сформувалося пристосоване для них середовище: пандуси, спеціальні доріжки, житло та спільнота людей з інвалідністю, які приїжджали сюди на лікування або оселялися поруч. У цьому випуску показано, як війна зруйнувала цю інфраструктуру. Спеціалізовані корпуси перетворилися на руїни, а люди з інвалідністю, які залишилися на території курорту чи поблизу, опинилися у складних умовах — під постійними обстрілами, без повноцінної медичної допомоги та належних умов для пересування.
Голоси вулиць: хто і чому залишається у Слов’янську
У Слов’янську команда “Хащів” спілкується з місцевими жителями без заздалегідь підготовлених сценаріїв і відповідей. Серед співрозмовників — люди, які пережили окупацію 2014 року, втратили житло або продовжують щодня виходити на роботу, щоб місто функціонувало.
У кадрі з’являються комунальники, які закривають фанерою вибиті вибуховою хвилею вікна вже за кілька годин після чергового удару. Також автори розмовляють із місцевими продавцями, працівниками сфери послуг і пенсіонерами. І кожен має свою причину залишатися. Хтось не має куди їхати і за що починати життя з нуля в іншому місті, хтось доглядає за літніми батьками. Інші не хочуть залишати власний дім і землю, за які вже доводилося боротися у 2014 році.
Один із мешканців у розмові з авторами говорить: “Це наша земля, ми вже один раз чекали на звільнення у 2014-му і більше свій дім не кинемо”.
Окремо у фільмі звучать голоси українських військових. Для багатьох бійців “Славік” за роки війни став другим домом. У їхніх словах ідеться про відповідальність за місто, яке має особливе значення для новітньої історії російсько-української війни.
Підтримка військових і документування життя Слов’янська
Випуск “СЛОВʼЯНСЬК — місто, де почалась війна”. показує Слов’янськ через його історію, події 2014 року, релігійне життя, руйнування та повсякденність людей, які залишаються у місті.
Водночас поїздка команди “Хащів” мала також практичну мету — підтримку великого збору “Дронопад” від фонду “Повернись живим”. Він спрямований на знищення російських розвідувальних та ударних дронів, які становлять загрозу для цивільних і військових, зокрема у небі над Слов’янськом.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
