«Я готовий кричати від безсилля»: волонтер про жителів Авдіївки, які навідріз не хочуть виїжджати з міста

Прифронтова Авдіївка є однією із найгарячіших точок фронту. Там постійно лунають вибухи, а від міста не залишилося нічого вцілілого. Попри це, там досі живуть люди, які не хочуть покидати руїни своїх домівок.

В місто на евакуацію та гуманітарку неодноразово приїздив волонтер Денис Христов. Нещодавно він знову приїхав з допомогою та надією вивезти з Авдіївки двох місцевих пенсіонерок.

— Я декілька днів тому спілкувався з дітьми вашими Ольгою і Юрою. Я не знаю, які у вас там з ними стосунки, це не моє діло. Але мені здається, що прийшов час поїхати. Хай там вони, але ваша внучка — вона повинна жити з бабусею. Це ж несправедливо, їй лише три роки. Тут вже ж нічого немає, будинку немає. Чого ви боїтесь? Дороги? Я обіцяю, що довезу вас. Боїтеся таборів, про які тут розповідають? То це все пропаганда, — каже волонтер жінкам.

— Просто ми вже у віці, і в мене маленька пенсія, — каже одна із них.

— До чого тут це, ваше діло сидіти в онукою. Це ж прекрасно. Я готовий кричати від безсилля, немає тут вже майбутнього, не буде тут вже нічого, — невпинно вмовляє Христов.

Проте всі наведені аргументи не спрацювали. Ніхто з жінок не погодився виїхати. Тому волонтер після розмови мовчки дістав коробку з гуманітарною допомогою та віддав їм.

«Принаймні я спробував, — каже Христов. — Говорять, що не треба намагатися змінити долю людську, якщо вони самі цього не хочуть. Проте я вважаю, що треба хоча б спробувати дати людям шанс, а там вже хай самі обирають».

"Вчасно"