Мобільна бригада на Донеччині: психологічна та правова допомога там, де це вкрай необхідно

У сучасних реаліях Донеччини, де війна, на жаль, стала буденністю, люди щодня стикаються зі страхом, стресом та постійними викликами. Психологічна підтримка тут — це не розкіш, а життєва потреба, однак її доступність залишається серйозною проблемою в регіоні. На тлі цих викликів, мобільні команди психологічної допомоги, зокрема від ГО «Аваліст» за підтримки міжнародної гуманітарної організації CARE, активно працюють на території області. Їхня діяльність спрямована на покращення психоемоційного стану населення, надаючи підтримку та практичні поради.

Допомога у найскладніших умовах

У прифронтових районах Донеччини життя більше нагадує виживання. Постійні обстріли, відсутність стабільного електропостачання, перебої з водою та продуктами харчування стали для людей рутиною. Багато хто змушений ховатися у підвалах або тримати напоготові тривожні рюкзаки. Чимало родин роз'єднані: хтось виїхав, хтось залишився, а хтось так і не встиг або не наважився евакуюватися.

Люди живуть у стані хронічної напруги — страх за життя, невизначеність, втрата близьких та домівки, руйнування всього навколо стали частиною повсякденності. Особливо важко старшим людям та тим, хто доглядає за хворими чи маломобільними родичами. Часто у них немає можливості виїхати у більш безпечне місце. Вони не завжди розуміють, як оформити документи, отримати гуманітарну чи медичну допомогу, а у випадку втрати житла — як довести право на компенсацію. Тут на допомогу приходять юристи мобільних бригад, які консультують з відновлення документів, соціального захисту, прав ВПО та інших важливих питань.

Психологи, своєю чергою, працюють з людьми, які пережили втрати чи стали свідками насильства або загибелі людей, з тими, хто не може спати через вибухи, хто щодня бореться з відчуттям страху та безпорадності. Вони навчають людей простим технікам саморегуляції, допомагають проживати горе, пояснюють, що їхні реакції — це нормально у таких нелюдських умовах. Навіть коротка бесіда чи групова зустріч часто стає для людини ковтком повітря: можна виговоритися, відчути, що тебе розуміють і підтримують.

Кожна мобільна команда проводить індивідуальні та групові зустрічі як у спеціально визначених локаціях, так і онлайн. Особливою популярністю у людей прифронтових регіонів користується Telegram-канал бригади, де публікуються оголошення про нові сесії, графіки зустрічей та актуальні новини.

«У нас є постійні та нові учасники, які приєднуються через оголошення в Telegram-каналі. Добре працює й «сарафанне радіо» — люди діляться контактами, буклетами. Так ми охоплюємо ще більше тих, хто потребує допомоги», — розповідає психологиня однієї з мобільних бригад Юлія.

З кожною окремою групою команда проводить чотири ключові сесії: «Знайомство, встановлення контакту», «Стрес, стресостійкість, резільєнтність», «Почуття, емоції, проживання та усвідомлення», «Командоутворення, згуртування». Ці заняття допомагають людям краще розуміти власний стан, навчитися самодопомозі та поліпшити взаємодію в колективі. Якщо виникає потреба, команда додає додаткові сесії на теми, які актуальні для групи.

«У нас є групи, які регулярно оновлюються. Якщо є запит на якусь додаткову тему або цих сесій недостатньо, то готуємо п’яту зустріч, а потім, виходячи з групи, людина вже звертатися й індивідуально. Ми домовляємося про зустріч, або, якщо проблема якась дуже глибока, даємо телефон гарячої лінії, щоб перенаправити до іншого фахівця, особливо якщо потрібна медикаментозна підтримка», — зазначає Юлія.

Запити людей змінилися

За словами психологині, запити людей значно змінилися за останні два роки. Якщо раніше запитували, як опанувати себе під час війни та підтримати близьких, то зараз все частіше звертаються з більш травматичними питаннями:

«За ці два останні роки запити людей сильно змінилися, тому що погіршилася ситуація. Ще рік тому задавалися питаннями про те, їхати чи не їхати, що робити з безсонням і нав'язливими думками, як дитині допомогти під час тривоги і що робити з втомою дитини від навчання онлайн, то зараз більш глибокі травматичні запити: як пережити втрату близьких, як впоратися з панікою під час обстрілів, як жити далі, коли довкола смерть та й взагалі як далі жити. Ситуація складна, фронт наближається, люди просто не витримують. Я спілкуюся з людиною, дізнаюся про потреби, як вона сама справляється, що вміє та не вміє. Пропоную техніки, вправи, і вона пробує їх використовувати на практиці. Якщо горе, то пояснюю процес горя, на якому етапі людина знаходиться, що буде далі, як можна зараз собі допомогти», — ділиться фахівець.

Вона розповідає про випадок, який запам’ятався їй особливо: 62-річний чоловік, який евакуював поранених, сам пережив страшні моменти, коли вивозив людей з відірваними руками та ногами власною автівкою. Психологічна допомога, яку він отримав, дозволила йому нарешті знайти спокій і відпочити.

«Цей чоловік вивіз двох поранених, а сам був у стані шоку. Йому довелося надавати допомогу оперативну психологічну допомогу. Потім ми з ним працювали в телефонному режимі кілька днів з прицілом на те, щоб він не повертався додому. Виявляється, він залишався в Мирнограді, щоб допомагати людям, вивозити поранених, якщо потрібно — мертвих. Він робив це протягом декількох місяців, а потім просто перестав спати. Зовсім. Його дружина і донька були в Дніпрі і хотіли, щоб він поїхав, але він вважав, що має залишатися і бути корисним. Коли я його побачила — це був худий та дуже блідий чоловік із запалими очима… Він тоді сказав: «Я хочу допомагати людям, це моя справа. Але я дуже втомився». Ми з ним багато говорили про те, що він уже зробив, що пора просто це залишати, вже настав його час відпочити. І він погодився. Через деякий час зателефонував мені з радістю, подякував і сказав: «Дякую вам велике, я виїхав, я в Дніпрі». Після декількох зустрічей він зважився — з'їздив додому, взяв документи і просто виїхав. Знаєте, моя мета — допомагати людям і бачити результати. І ось коли він нарешті зміг поїхати в Дніпро — це була наша спільна маленька перемога», — додає психологиня.

Ще одна історія допомоги

Особливо запам’ятався психологині випадок, який стався нещодавно із 65-річною жінкою, яка постраждала під час обстрілу — її будинок завалило, і вона отримала уламкове поранення в голову. Після місяця лікування в лікарні жінка звернулася по допомогу. Вона була у стані глибокої розгубленості, не розуміла, як далі жити та де брати сили.

«Ми провели з нею чотири довгі сесії, — ділиться психологиня. — Вона дуже боялася проходити МРТ через сильні головні болі та страх перед гучними звуками апарату. Довелося окремо налаштовувати її на цю процедуру, пояснювати кожен крок, підтримувати, щоб вона змогла зібратися з силами».

Обстеження пройшло успішно, і жінка подякувала за допомогу та підтримку. «Для мене найважливіше — бачити, як людина поступово повертає собі відчуття безпеки та віри в життя», — додає фахівчиня.

Варто зазначити, що мобільна команда здійснює виїзди екстреного реагування  на місця обстрілів для надання невідкладної допомоги постраждалому населенню. Під час виїздів спеціалісти надають первинну психологічну допомогу, проводять правові консультації, інформують про доступні сервіси у сфері захисту, оцінюють потреби постраждалих на місці.

Не лишати людей сам на сам із війною: навіть слово допомагає вижити

У прифронтових регіонах Донеччини психологічна допомога вже давно перестала бути розкішшю — вона стала життєвою потребою, без якої люди просто не мають сил приймати важливі рішення, спати та їсти. Відчуття безпорадності, відчаю, спустошеності, постійний страх, втрати й поранення, руйнування домівок — усе це лишає глибокі рани не лише на тілі, а й на душі. Саме тому тут, де війна торкається кожного, особливо важливо відчувати, що ти не сам. Люди потребують підтримки, щоб навчитися справлятися зі стресом, знаходити сили рухатися далі, поступово відновлювати віру в життя. Коли поруч є фахівець, який вислухає, підтримає, пояснить і допоможе зрозуміти свої емоції, це стає тим рятівним колом, яке дає людині можливість вижити психологічно.

Саме ця підтримка — розмова, порада, юридична консультація, тепле слово — часом рятує більше, ніж будь-які ліки. І саме це сьогодні так важливо для кожного, хто живе на Донеччині.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі