Що можуть зробити батьки для безпеки дітей у прифронтових зонах

Станом на початок квітня 2025 року у Слов’янську проживають понад 55 тисяч людей, серед них більше ніж 5000 — неповнолітні. Життя в прифронтовій зоні ставить перед ними чимало викликів і особливо це стосується дітей, які потребують підвищеної уваги, розуміння та захисту. Кожен день для них стає випробуванням, наче проходженням через емоційне та фізичне мінне поле. Тож завдання дорослих — зробити цей шлях хоч трохи безпечнішим і, попри всі труднощі, зберегти дитинство малечі. Це потребує не лише знання правил безпеки, але й створення навколо них атмосфери спокою та довіри.

То як створити відносно безпечне середовище для дітей у прифронтовій зоні, підтримати та навчити їх правилам безпеки?

Укриття від небезпеки: як діяти у тривожний момент 

Звук сирени — не привід до паніки, бо вона підвищує ризики. Водночас і не те, що можна ігнорувати зі словами «ми вже звикли», які часто можна почути від жителів Слов’янська та інших населених пунктів Донеччини. Сирена — це сигнал до обдуманих дій.

«Навчіть дітей реагувати швидко, але зібрано. Вони мають знати, де знаходяться найближчі безпечні місця (підвал, бомбосховище або внутрішнє приміщення без вікон, тобто «правило чотирьох стін). Покажіть ці місця без залякувань, перетворюючи навчання на гру, щоб діти краще запам’ятали маршрут. Поясніть, що робити, якщо з’явилась загроза, а безпечний простір далеко, зокрема покажіть власним прикладом, як правильно лягти на землю, прикрити голову руками та використати будь-яке укриття — стіну, кущ чи навіть нерівність рельєфу», — каже психологиня Олена Клінкіна.

Звуки вибухів: як не піддатися паніці та що робити під час обстрілів

Під час обстрілів важливо не бігати та не кричати — спокій допомагає зберегти життя. Діти можуть цього не розуміти, тож, якщо є можливість, краще завжди тримати їх поруч, адже їхня безпека залежить від відповідальності дорослих. Проте вони повинні знати алгоритм дій на випадок, якщо батьків немає поряд. Зокрема, діти мають розуміти, що потрібно:

• негайно сховатися у безпечне місце або знати міцне внутрішнє приміщення, подалі від вікон та зовнішніх стін;
• присісти на підлогу, прикрити голову руками та затримати дихання, якщо чути вибухи;
• залишатися в укритті, доки не пролунає сигнал про відбій тривоги або поки не буде безпечно вийти назовні;
• завжди слухати вказівки дорослих, які можуть опинитися поряд, наприклад, якщо небезпека з’явилася зненацька під час перебування на вулиці) та триматися разом з ними.

Після завершення небезпеки дорослі повинні у будь-якому випадку перевірити здоров'я та психологічний стан дитини, допомогти їй впоратися зі стресом (зокрема за допомогою технік правильного дихання та обіймів) і запропонувати попити води.

Психологічна стійкість: як розвивати емоційний захист 

Війна залишає рани не тільки на тілі, але й сильно впливає на психологічний стан. Діти потребують чуйної підтримки дорослих і постійне спілкування є ключовим її елементом.

«Батьки повинні бути уважними до емоційного стану дитини, задавати їй питання про те, як вона себе почуває, слухати її відповіді без осуду. Не намагайтеся придушити її емоції, адже це може призвести до подальших проблем. Навпаки, дозвольте їй висловити свої почуття, дайте їй зрозуміти, що ви поруч і завжди готові підтримати. Не соромтеся демонструвати власні емоції — це зблизить вас із дитиною. Забезпечуйте їй відчуття тепла й турботи через обійми, ігри чи спільне проведення часу. Стабільний розпорядок дня також дає дітям відчуття безпеки та передбачуваності», — каже психологиня.

Крім спілкування, важливими елементами психологічного комфорту є:

• гра — природний спосіб для дітей обробляти свої емоції, виражати свої почуття, розвивати свою уяву. Залучайте дитину до ігор, які їй подобаються, наприклад, на свіжому повітрі (якщо дозволяють безпекові умови), настільних та творчих ігор (ідеально підходять для проведення часу в укритті);
• читання — корисний та приємний спосіб відволіктися від стресу, розвивати уяву, розширювати світогляд. Зокрема, ви можете читати дитині казки, вірші, розповіді, які їй подобаються;
• творчість — ще один чудовий спосіб виразити свої емоції, звільнити напругу, відволіктися від негативних думок. Заохочуйте дитину малювати, ліпити, співати, танцювати, займатися рукоділлям.

Якщо помітите ознаки емоційного виснаження чи травми, звертайтеся по допомогу до психолога або психіатра.

Евакуація: підготовка до невідомого або черговий етап, який треба пройти

Евакуація з дитиною — це завжди складний виклик, й багато хто вже має такий досвід, адже переважна більшість родин з дітьми виїжджали зі Слов’янська на початку повномасштабної війни. Крім того, багато хто пам’ятає й події 2014 року, коли також доводилося їхати з рідного міста.

Так, пройти цей шлях знову, налаштуватися на цей крок, — важко. Але з правильним підходом можна зробити цей процес безпечним і менш стресовим. Найголовніше — заздалегідь підготуватися та створити план дій, зокрема вирішити, чи плануєте їхати туди ж, де перебували під час попередньої евакуації або знайти інше місце, де можна буде безпечно жити з дітьми.

Якщо немає власного транспорту, то можна звернутися з проханням про допомогу в евакуації до органів влади або благодійників, зокрема за цими контактами. І не забувайте, що евакуація — це важливий захід, який має бути ретельно спланований. Візьміть з собою важливі документи (паспорт, свідоцтво про народження, медкарту), ліки (за потреби), їжу та воду на кілька днів, теплий одяг та улюблену іграшку (книжку) для емоційної підтримки. Під час зборів та виїзду зберігайте спокій і впевненість, адже ваш емоційний стан передається дитині.

Наприкінці хочеться додати, що головне завдання батьків під час війни — створити атмосферу спокою та безпеки, щоб дитина відчувала, що її люблять, захищають, і все буде добре. Це не означає приховувати від неї реальність, адже діти все одно відчувають напруження. Але важливо дати їм можливість висловити свої емоції, поговорити про свої страхи, отримати підтримку.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі