"Цуцик", "Вбивство в бібліотеці на Ринку,9", "Вінчі й Едісон" - презентовані твори на літературних зустрічах
Рейтинг користувача: 5 / 5
З 4 по 11 листопада на Донеччині проходить щорічний регіональний літературно-мистецький фестиваль "Кальміюс".
В рамках фестивалю 8 листопада у Слов’янській центральній бібліотеці імені Михайла Петренка о 14:00 відбулися літературні зустрічі з українськими письменниками - Віталієм Запекою, Людмилою Охріменко, Віктором Янкевичем, Сергієм Пантюком.
Автори розповіли про себе, про те, як прийшли у літературу, чому обрали ту чи іншу тематику своїх творів та презентували свої нові книжки.
Віталій Запека розповів як і чому почав писати книжки.
До збройного конфлікту на Донбасі Віталій був фотохудожником у Полтаві, входив до сотні кращих в Україні. На війні провів три роки, був бійцем батальйону спецпризначення «Полтава».
Разом зі зброєю завжди тягав, за його словами, фотоапарат і знімав усе, свідком чого став. Загалом зробив понад 10 тисяч знімків.
«Писати мене змусила «фейсбуківська» спільнота, — зізнається фотохудожник. — Коли викладав на своїй сторінці у соцмережі воєнні знімки, у мене вимагали пояснень, що на них зображено.» Почали з’являтися оповідання, які стали початком книжок про війну «Батальйон «Полтава», «Слово про війну».
На зустрічі Віталій Запека презентував свою нову книгу «Цуцик». Роман зазначений як антивоєнний і написаний від імені собачати. Звісно, події розгортаються на Сході України, але роман не про війну, а про людей, людяність, про біль утрати, про недовіру і надію.
«Написаний просто і страшно, від імені собаки, але про людську породу. Не про «укрів» та «сепарів» — про людей.
Певен, з часом цей роман війде до скарбниці української літератури. Його розберуть на цитати, екранізують, вшанують найпрестижнішими літературними преміями, вивчатимуть у школі.», - написав харківський літератор Олександр Смурий в анотації до книги.
Людмила Охріменко народилася в Криму, живе у Харкові. В найтяжчий для України час з 2014 по 2016 була волонтеркою. За словами письменниці «робили все, що могли, зустрічали людей, які їхали на Донбас, розташовували дома, щоб хлопці могли відпочити. Їздили у Щастя, де була розташована 92 харківська бригада, возили необхідні речі, яких не хватало на той час – харчі, мило, шкарпетки, ліки, ліхтарики, теплі речі, взуття та інше…»
Протягом своєї діяльності Людмила все, що бачила, що чула, що її хвилювало записувала на диктофон, на маленьких папірцях, в блокнотиках та зберігала для себе та для історії, вважаючи, що комусь буде цікаво їх почути.
«Згодом відчула потребу систематизувати свої записи та щось написати. Були сумніви, але вирішила спробувати перенести на папір свій досвід, про те як змінювалася я сама, де була, з ким стикалася. Так народилися новели, які ввійшли в збірник «Волонтерські історії», - розповідає письменниця.
Далі Людмила Охріменко написала книжки в пригодницькому жанрі. Останню «Пригоди мухи в окропі на окупованій території» вона й презентувала слухачам в бібліотеці.
Події роману розгортаються в окупованій Горлівці, в якій з різних причин залишаються три подруги дитинства. Чи зуміють вони дати раду в цей тяжкий період, як будуть складатися відносини між подругами з різними поглядами, чи можна зробити правильний вибір, коли вибору нема? І зрештою, чи можливо сподіватися на особисте щастя, коли тобі за сорок з гаком?
"Вбивство у бібліотеці на Ринку,9" - нова детективна повість українського письменника Віктора Янкевича.
Віктор Янкевич живе та працює в місті Кремінець Тернопільської області. Як розказує автор, за фахом він юрист та економіст, працює бухгалтером. Письменництво для нього – це творче життя. І не писати він не може. На сьогодні у Віктора Янкевича чотири твори: "Тенета", "Копія", "Відплата" та "Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9". Всі вони написані у детективному жанрі.
"Я люблю заплутані історії. Коли з головним героєм чи героїнею можна прогулятися, заплутатися, піти не правильним шляхом. Це все загадка, яка інтригує до останньої сторінки. "Тенета" та "Копія" – це романи, а "Відплата" та "Вбивство у бібліотеці, на Ринку,9" - класичні повісті в стилі Агати Крісті", - розповідає письменник Віктор Янкевич.
Сергій Пантюк не нове ім’я в світі української літератури. Його знають як відомого поета, перекладача, журналіста, видавця і громадського діяча, а останнього часу ще й як дитячого письменника.
В бібліотеці Сергій представив для дорослих свою нову збірку «Про 100 вірші», а для молодшого покоління - науково-фантастичну повість «Вінчі й Едісон». Повість з’явилася у дорослого письменника завдяки синові, який захоплювався динозаврами й мріяв, що коли виросте, створить часоліт, полетить у ті часи і відновить динозаврів.
Книга про майбутнє, де людство відмовиться від війни, смерті, ненависті, жадібності… 2045 рік. Братики Вінчі й Едісон та їхня подруга Фійка, бешкетуючи в татовому часольоті, випадково потрапляють у далеке-предалеке минуле і прихоплюють звідти яйце трицератопса. Мрія про «домашню тваринку» збулася – але пригоди, як виявилося, лише починаються…
Науково-фантастична повість входить до хрестоматії і рекомендована для вивчення в 1-2 класі.
Наприкінці зустрічі слухачі подякували гостям за цікаві розповіді, змогли придбати презентовані книжки з автографами авторів та зробити фото напам’ять.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
