Евакуація – шлях до нового життя. Досвід маріупольців у Львові

Війна не залишила вибору багатьом українцям, змусивши їх залишити рідні домівки заради безпеки. Для мешканців окупованих та зруйнованих міст, таких як Маріуполь, евакуація стала не просто вимушеним кроком, а єдиним шансом на порятунок та можливість почати нове життя. Львів став тимчасовим, але справжнім прихистком для тисяч цих людей, де вони, попри всі труднощі, доводять: адаптуватися можливо, а підтримка допомагає долати випробування.
Їхній шлях, виклики та підтримку, що вони отримують, ми дослідили, поспілкувавшись з керівництвом та відвідувачами хабу "ЯМаріуполь Львів", а також з місцевими жителями.

Підтримка та опора: хаби "ЯМаріуполь"

Центри підтримки "ЯМаріуполь" – це масштабна ініціатива Маріупольської міської ради, започаткована у квітні 2022 року, коли рідне місто опинилося в облозі. Як розповідає начальник Центру "ЯМаріуполь Львів" Валентина Бойко, проєкт був створений для всебічної підтримки, допомоги та гуртування маріупольської громади. "Маріупольці працюють для маріупольців", – наголошує вона.

Мережа хабів налічує вже 38 центрів у 21 місті України, надаючи широкий спектр послуг. Щомісяця кожна маріупольська родина отримує продуктові набори (за рахунок Маріупольської міської ради). Окрім цього, завдяки співпраці з міжнародними та локальними партнерами, надається інша гуманітарна допомога – гігієнічні набори, постільна білизна, а раніше навіть побутова техніка. Для школярів були організовані проєкти з надання ноутбуків для навчання.

"ЯМаріуполь" – це не лише про гуманітарну допомогу. Центри надають психологічну та юридичну підтримку, медичну допомогу, а також послуги адміністраторів ЦНАПу для відновлення документів та отримання довідок. Окремий напрямок роботи – підтримка ветеранів та їхніх родин, яким надається всебічний супровід та допомога у вирішенні будь-яких питань. Крім того, триває активна робота з інформування маріупольців про наповнення Міжнародного реєстру збитків.

Виклики нового життя: житло та робота

 

Одним із найгостріших викликів для переселенців залишається житло. Менеджер центру "ЯМаріуполь Львів" Оксана Михайлишина підкреслює, що проблема житла "дуже гостро стоїть перед всіма переселенцями". Винаймати житло у Львові дорого, і часто заробітна плата майже повністю йде на оренду. "Людина цілий місяць має працювати, тяжко працювати, щоб віддати одразу всю суму на житло", – пояснює вона. Хоча існують проєкти соціального житла (зокрема, для жінок з дітьми, інвалідів, найвразливіших категорій), черги на безкоштовне поселення, на жаль, доволі довгі.

Попри труднощі, маріупольці активно шукають роботу та адаптуються. Євген Танна, який переїхав до Львова у березні 2022 року, знайшов себе як викладач духових інструментів у музичній школі. "Спочатку було у мене 7 учнів -  перший рік. Зараз біля 20 вже", – ділиться він своїм успіхом.

Адаптація та культурна інтеграція

Процес адаптації до нового міста – складний та індивідуальний. Світлана Чередніченко, яка після кількох переїздів по Україні лише тиждень живе у Львові, зізнається, що їй це дається важко, на відміну від дітей, які швидко знаходять друзів. Інша переселенка з Маріуполя розповідає, що після 21 дня блокади та півроку в Кривому Розі, Львів став для її родини рятівним кругом. Вона обрала місто через його красу та відчуття безпеки, що допомогло її синові подолати панічні атаки.

Важливу роль у соціалізації та інтеграції відіграють культурні проєкти, що організовуються центром "ЯМаріуполь". Фахівець культурних проєктів Юлія Шандро розповідає про екскурсії, відвідування театрів, різноманітні майстер-класи для дітей, а також проєкти "Академія майбутніх першачків" та "Університет активного довголіття". Ці ініціативи допомагають маріупольцям інтегруватися та почуватися комфортніше у новому середовищі.

Мовне питання та сприйняття місцевих жителів

Одним з найчутливіших аспектів адаптації залишається мовне питання. Одна з переселенок з Маріуполя підкреслює, що для неї "повний перехід на українську мову став питанням принциповості, тому що російська відтепер це мова ворожнечі". Вона вважає, що мовне питання часто стає простором для маніпуляцій ворожою пропагандою.
Проте для інших, як Світлана, перехід на українську дається складніше. Переселенка з Харкова, яка тимчасово перебувала у Львові, відзначає, що її суржик відразу видавав у ній немісцеву, хоча вона і прагнула розмовляти українською.

Львів'яни мають різні погляди на переселенців. Деякі мешканці міста висловлюють позитивне ставлення до тих, хто "вчить українську мову, старається для Львова, працює". Вони відзначають зусилля переселенців інтегруватися у львівську громаду.
Водночас, є і негативний досвід. Один із львів'ян розповів про випадки, коли переселенці пошкоджували майно у тимчасових прихистках або проявляли невиправдані вимоги. Інші львів'яни прямо заявляють: "Якщо вони розмовляють українською мовою і нормальні, не співають російські пісні, мені то нормально". Існують також думки, що від місцевої влади потрібно більше ініціатив для підтримки переселенців.

Шлях до повернення та сьогодення

Попри всі складнощі та різні точки зору, маріупольці у Львові продовжують будувати своє нове життя, шукати роботу, навчати дітей та адаптуватися до нових умов. Хаби "ЯМаріуполь" відіграють ключову роль у цій адаптації, надаючи комплексну підтримку. А їхня невимовна туга за домом – "коли ми повернемось додому" – залишається найболючішим питанням, з яким вони прокидаються та засинають.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі