Професор педагогічного університету присвятив вірш солоним озерам Слов’янська
Професор кафедри германської та слов'янської філології Донбаського державного педагогічного університету Володимир Глущенко присвятив вірш солоним озерам Слов’янська, розповідають «Слов’янські відомості». Він написав його ще у 2013 році, але після того, як йому вдалось кілька разів побувати на Вейсовому й Ропному озерах цього літа, вніс зміни. І нагадав, що багато хто був змушений через війну залишити рідне місто, але більшість живе надією повернутися.
«Слов’янськ — у заграві війни. Багато що змінилося в місті солоних озер з 2014 року. Нові страждання мешканцям принесли 2022, 2023 та 2024 роки. Багато хто залишив рідний Слов’янськ з надією повернутися. З надією знову побачити слов’янські озера, у спекотний день відчути їх прохолоду», — каже Володимир Глущенко.
Він нагадав, що група озер карстового походження — одна з найяскравіших пам’яток Слов’янська.
«Єдині в Україні солоні озера називають безцінним подарунком природи. Цього літа мені пощастило кілька разів побувати на Вейсовому й Ропному озерах, «їх прохолоди торкнутися плечима», — додав Глащунко та оприлюднив вірш, присвячений саме цим озерам.
СЛОВ’ЯНСЬКІ ОЗЕРА
Сплету із кульбаби янтарний вінок я…
Ось стежка… А ось і сосни багнет.
А далі вже сяють, мов лінзи бінокля,
два озера – Вейсове і Ропне.
Я їх прохолоди торкнуся плечима,
губами відчую їх вічний ранет.
Хай в серці співають прозорим зачином
два озера – Вейсове і Ропне!
Вони ніби очі Слов’янщини. Сині!
Їх блиск досягає далеких планет.
…Пірнають два сонця, немов апельсини,
в два озера – Вейсове і Ропне…
